Син у школі Даніель, а вдома Богдан – українці розповіли про життя в Фінляндії

5

Фото: svenska.yle.fi

Щоб нормально жити у Фінляндії, не потрібно нести шоколад лікарю або виноград бібліотекарю. Там нікого не доводиться підкуповувати. Може, вам доведеться звикнути, що вдома сина звуть Богдан, а в школі – Даніель. Зате не доведеться працювати на трьох роботах, розповідають українці, які переїхали до Фінляндії – боксер, художник і підприємець. Назад на батьківщину їх не тягне.

Сьогодні в Остроботнії живуть майже 10 тисяч іноземних громадян. За десять років їх кількість подвоїлася, пишуть на ресурсі 112.ua з посиланням на Національну телерадіомовну компанію в Фінляндії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка розповіла про школи та дитсадки Польщі

Петро Федорян і Дмитро Єременко були в числі перших українців, які приїхали в 2006 році в Уусікаарлепюу. За десять років кількість українців в Уусікаарлепюу зросла з кількох осіб до сотні.

"Я приїхав сюди, тому що мені запропонували роботу на хутряній фермі в Мунсалі. У нас на батьківщині взимку було дуже мало роботи, тому ми з задоволенням вирушили сюди", – розповідає Петро Федорян.

 

Дмитро Єременко приїхав в той же час, і вони згадують, як було здорово.

"Ми були приємно здивовані, який хороший і тихий поїзд. Ми дивилися в вікно і очікували гіршого, думали про те, куди їдемо. Нас зустрів фермер і відвіз в хорошу "двушку" в Уусікаарлепюу, там була лазня, і все було дуже здорово. Ми здивувалися, але це було позитивне почуття".

"Кутикули" на задньому дворі

Сьогодні ні той, ні інший не працюють на хутряній фермі. Федорян зайнятий у будівництві та проводить алмазне шліфування бетонних підлог. Дмитро Єременко працює на фабриці Snellman в Уусікаарлепюу, а в вільний час бере участь в змаганнях з боксу і тренує юніорів.

Зараз обидва вільно говорять по-шведськи, але спочатку Федорян не знав навіть англійської. Якийсь час він грав на барабанах в одній з парафій Уусікаарлепюу. Він позичив плоскогубці на роботі, щоб поправити барабани і поліпшити звук. Але раптом інструмент кудись зник, і Федорян подумав, що треба запитати пастора, чи не допоможе він йому його відшукати.

 

"Я став шукати в словнику слово to find (знайти), але переплутав його з to fight (битися) і запитав пастора, не він допомогти мені побитися, – розповідає Петро Федорян, - Іншии разом я сказав, що на задньому подвір'ї мене кутикули (nagelkött по-шведськи), це звучало схоже на їжаків (igelkott по-шведськи)".

Богдан і Кирило стали Даніелем і Самуелем

Звичайно, стикаєшся і з труднощами, коли приїжджаєш в нову країну і бачиш іншу культуру, говорить Петро Федорян.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Світлофори ігнорують водії і пішоходи" - українка про життя на Філіппінах

"Є культурні відмінності. Але мені не здається це такою великою проблемою, тому що люди тут відкриті. Всі проблеми вирішуються, - розповідає чоловік, - .Мої діти абсолютно нічого не втрачають. Вони знають дві мови, у них два імені. Даніель і Богдан. Даніель – в школі, а вдома він Богдан".

Молодшого сина звуть Самуель в школі, а вдома – Кирило.

Спокійно і можна розвиватися

Дмитро Єременко розповідає, що, за відчуттями, в його рідній країні люди живуть під постійним тиском і в стресі, що робить їх дратівливими.

"Всі думають тільки про те, де знайти роботу і дістати грошей. Я знаю багатьох сімейних людей, у яких дві-три роботи. Знайти роботу нелегко. А коли приїжджаєш сюди, то бачиш: тут абсолютно спокійно. Люди добре себе почувають, їм жити веселіше".

 

Для Петра Федоряна найкраще, що є в Фінляндії, – це можливість розвиватися.

"Розвивайся як хочеш. Набагато простіше знайти своє місце, визначитися з місією і зрозуміти, як бачиш своє майбутнє".

Він пояснює, що люди тут поважають один одного і розуміють, що розвиток однієї людини приносить користь і іншим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Беруть макарони з собою у подорож, - українка розповіла про життя на півдні Італії

"Люди усвідомлюють користь здорової конкуренції і розподілу ресурсів. Гроші розподіляються між великою кількістю людей, і це в свою чергу дає більше можливостей ще більшій кількості людей".

Виноград і шоколад не працюють

Дмитро Єременко розповідає, що в Фінляндії немає корупції і злочинності, до яких українці звикли на батьківщині.

"В Україні доводиться платити лікарям, поліцейським, всі чогось від тебе хочуть. У всіх дуже маленька зарплата, і її не вистачає на життя, тому вони хочуть більше грошей, - розповідає Дмитро Єременко, - Пригадую, як в перший раз пішов до лікаря в Фінляндії. Я подумав, що, напевно, варто купити шоколадні цукерки і пригостити лікаря. Два рази я так і зробив. Вона не розуміла, навіщо це я, і відмовлялася".

 

Петро Федорян якось просидів за комп'ютером у бібліотеці довше, ніж йому дозволяв обумовлений час. Тоді він пішов і купив бібліотекарю винограду.

"Я побачив по обличчю, що вона абсолютно вражена і не розуміє, що відбувається. Але вона взяла його і подякувала. При цьому видно було, що вона взагалі не розуміє, що я намагаюся зробити", - заначає чоловік.

Ніхто з чоловіків не допускає думки про переїзд назад в Україну. Може, на пенсії. Але вони кажуть, що їх діти народилися і прижилися в Фінляндії, і для них це буде складно.

"Я деколи сумую за батьківщиною і рідною природою. Мрію повернутися туди, коли вийду на пенсію. Але за 12 вже прожитих років тут я обзавівся відносинами, зав'язав контакти, отримав якісь можливості. Все зав'язано на Фінляндії, немає ніякого сенсу їхати назад", – каже Петро Федорян.

×