Фото: inspired.com.ua

В Україні Тарас Хуторний працював журналістом. Зараз він живе у Канаді в Монктоні провінції Нью-Брансвік та працює в компанії з вирощування марихуани.

Він на власному прикладі розповідає Inspired про особливості працевлаштування, перевагах і недоліках роботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчителям дають безвідсоткові кредити на житло - подробиці купівлі нерухомості у Франції

Роботу в Канаді знайти досить легко, але хорошу − непросто. Постійно потрібні люди на робітничі спеціальності, офіціанти, касири, консультанти в кол-центри, прибиральники в готелях, таксисти. Зазвичай це робота на мінімальну зарплату. Далекобійників просто "з руками відривають", але на цю професію треба вивчитися і отримати відповідну категорію водійських прав. Якщо ж ти хочеш влаштуватися за своїм фахом або просто отримати пристойну роботу, то пошуки можуть тривати півроку і довше. Це я говорю про наш Монктон (провінція Нью-Брансвік), із загальним населенням менше 100 тисяч. У великих містах з роботою простіше, тому чимало моїх знайомих-емігрантів, втомившись від пошуків, переїхали у Торонто, Отаву та Монреаль.

 

Є кілька шляхів працевлаштування. Наприклад, тут постійно проходять ярмарки вакансій. Сам на таке ходив, мені не допомогло, але знаю людей, які працевлаштувалися таким чином. Можна ще спробувати інтернет-сайти із пошуку роботи. Зазвичай цей варіант не спрацьовує, електронні резюме ідуть в віртуальний кошик сміття. Набагато ефективніше просто принести своє резюме туди, де ти хочеш працювати. Ще краще так зробити, якщо ти знаєш, що компанія шукає людей (оголошення по радіо, в газеті, вивіска на дверях магазину, пост знайомого в соцмережі тощо). Наприклад, на другу свою роботу я влаштувався так: знайома знайомої написала в Facebook-пост, мовляв, сил не вистачає, людей мало, доводиться працювати за трьох. Я взяв своє резюме і після робочого дня заїхав у готель, де, як виявляється, є вакансії. Мене відвели до менеджера, ми поговорили, і він відразу мене найняв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На рахунку треба мати $10 тисяч" - українка розповіла, як переїхати до Канади

Найефективніший спосіб знайти роботу − через знайомих. Тому ти маєш з усіма товаришувати, збільшувати свою базу знайомств, а значить бути в курсі хто-де-кого шукає. Свою першу канадську роботу я отримав завдяки знайомому. Він тривалий час працював maintenance guy (майстер на всі руки) в одному готелі, потім звільнився, але зберіг хороші стосунки з власником. Останній подзвонив моєму знайомому, мовляв, "кров з носу" потрібна людина, яка цвях забити може або паркан пофарбувати. Той передзвонив мені − наступного дня ми вже вдвох сиділи навпроти власника готеля.

 

Але є одне але. Щоб набрати базу знайомих, потрібен час. Його у новоприбулих емігрантів зазвичай не має. Життя тут дороге, і грошові запаси, привезені з рідної країни, швидко тануть. Тому більшість моїх знайомих ішли в агенції із працевлаштування вже через посередника отримували роботу. Спосіб досить ефективний, щоправда, є чимало мінусів. Робота зазвичай низькоплачувана, важка та ще й агенція забирає певний відсоток із твоєї зарплатні кілька перших місяців.

Особливості роботи в Канаді

Графіки роботи у Канаді для мене незвичні. Можливо, це пов'язано із тим, що я випав із своєї професії і опинився на досить екзотичній, як на мене, посаді. Зараз я працюю на заводі, що вирощує марихуану. У мене 12-годинні зміни по два-три дні поспіль, вихідні часом припадають на середину тижня, а іноді я відпочиваю з п'ятниці по неділю.

Якщо говорити про понаднормову роботу, то зазвичай компанії дуже вітають твоє рішення залишитися довше. Новоспеченим емігрантам дуже потрібні гроші, тому вони перепрацьовують. Зазвичай така робота і оплачується вище. Наприклад, якщо ти отримуєш 14 доларів за звичайну годину, то за понаднормову тобі заплатять 21 долар, тобто на 50% більше. Цифра може різнитися, бо це залежить від політики конкретної компанії. Одні рахують виплати, відштовхуючись від твоєї ставки, інші − від мінімалки. Якщо не помиляюся у нашій провінції Нью-Брансвік зараз мінімальна зарплатня становить трохи більше 11-ти доларів. Кожна провінція встановлює свій розмір мінімалки.

 

Бачив чимало канадців, які беруть понаднормову роботу і навіть працюють у свої вихідні, але загалом вони мені здаються досить лінивим народом. Таке враження, що вся економіка цієї успішної країни витягує завдяки наполегливій праці емігрантів. Канадці ж, якщо є можливість не працювати, охоче нею користуються. Піти з роботи раніше, примножити свої довгі вихідні за рахунок ще одного дня (я на лікарняному!) − це досить поширене явище.

Плюси і мінуси

В Україні я працював журналістом, моїм головним інструментом заробляння грошей була мова. Коли я їхав у Канаду, я розумів, що ця сторінка життя перегорнута. Я не володію англійською настільки добре, щоб створювати нею якісний інформаційний продукт, тому мене чекали (і дочекалися!) нові професії. За два роки у Канаді я встиг попрацювати у двох готелях − maintenance guy та housekeeper. Зараз працюю в компанії із вирощування марихуани в sanitation team. Ми готуємо кімнати під рослини, щоб вони були чистими, миємо-чистимо усяке устаткування. Зараз мій головний робочий інструмент − шланг. Звісно, це незвично і важко, якщо порівнювати з офісною роботою.

 

Разом із тим, працюючи в Канаді навіть на досить низьких позиціях, ти можеш жити по-людськи: власний будинок, автомобіль, меблі, техніка, якісна їжа − усе це доступно. Щодва тижня тобі приходить зарплатня, а також електронний документ, де розписані усі твої податки (їх тут багато і вони чималі). Ти знаєш скільки у тебе забирає грошей держава і твоя провінція, і відповідно − очікуєш нормальних доріг, хороших бібліотек, доглянутих парків. Зазвичай ці очікування справджуються. Я як страшний сон згадую в Україні ці сірі зарплати в конвертах, податки з мінімальної зарплатні, хоча ти отримуєш в рази більше, або маніпуляції компаній із СПД, щоб платити поменше. З іншого боку − в Україні якщо і платиш податки чесно, то геть не зрозуміло, куди вони йдуть. Це неприємне відчуття, що ти обманюш власну державу, а вона − тебе, нарешті, зникло. У Канаді є правила гри, і вони виконуються.

×