Фото: Надано Марією Шевченко

Багато вважають італійців привітними та відкритими. Проте ставлення до емігрантів зовсім інше. Якщо не познайомились в університеті чи вас не рекомендували інші італійці, важко знайти друзів серед місцевих. Взагалі, італійці не люблять перейматись чимось та обожнюють говорити про їжу. В країні панує її культ. Місцеві дуже прискіпливо обирають страви та для них має велике значення що саме вони їдять. Можуть взяти з собою в подорож макарони, бо не певні, що в іншій країні вони будуть відповідної якості.

Про це Gazeta.ua розповідає 26-річна Марія Шевченко. Вона у Маріуполі вивчала італійську мову та філологію. Коли була на 4 курсі виграла грант на 6-місячне навчання для викладачів в Італії. Треба було лише сплатити переліт та проживання. Так у 2014 році дівчина опинилась в новій для себе країні у місті Реджо-ді-Калабрія, що на півдні Італії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Долар за хвилину танців - скільки коштують гуртки в Америці

"Перші три місяці хотілось усе кинути та поїхати додому. Не було друзів та усе було незвичним, - згадує Марія, - Та через пів року зрозуміла, що хочу залишитись. З'явились нові знайомі та закохалась у місцевого хлопця".

У 2015 році Марія попросила притулок у влади Італії, через війну у рідному місті. Це не статус біженця, що дається назавжди. Коли закінчиться війна на Україні, треба буде покинути країну.

 

Дівчина розповідає, щоб отримати громадянство треба 10 років офіційно жити в Італії та платити податки. Або вийти заміж за італійця, як роблять більшість українок.

"На півдні, де я живу, не так суворо перевіряють фіктивність шлюбу. Раніше треба було два роки прожити разом для оформлення громадянства. Зараз влада вимагає чотири роки, - зазначає Марія, - Проте на півночі правила більш жорсткі. До знайомих вночі приходили поліцейські. Дивились, чи дійсно пара спить разом, чи обидві сторони ліжка теплі".

Останні 2,5 роки Марія викладає італійську мову через інтернет російськомовним учням. Раніше працювала у магазині. Але той зачинився і поки нової роботи не знайшла, хоча розносить свої резюме у різні магазини. Гарну роботу можна знайти тільки через знайомих. Середня заробітна плата у заробітчан 500 євро.

 

Дівчина розповідає, що роботодавці в Італії не завжди хочуть оформлювати офіційно працівників. Або пропонують оформити контракт, але податки маєш сплачувати самостійно. А це 300 євро кожні три місяці. При зарплаті у 400 євро це досить велика сума. Лікарняні не оплачують, якщо робота не офіційна або це не передбачено трудовим договором.

"Роботи і для самих італійців не багато, навіть з вищою освітою її не знайдеш. Та й зарплати на півдні у два рази менші. Приїжджих можуть взяти тому, що платити їм можна менше та не офіційно. Місцеві не погодяться працювати за мізерну зарплату, як емігранти. Часто тут беруть на неоплачуване навчання на тиждень, а потім кажуть, що не підходиш, - зазначає Марія, - Нещодавно ходила на співбесіду у бар, де продають каву й морозиво та різні закуски. В обов'язки входило обслуговування клієнтів, прибирання приміщення та вбиральні. Працювати треба було 15 годин у день без вихідних. Через те, що у мене не було досвіду, пропонували 600 євро у місяць".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нетрі, забобони та легкі гроші: українка розповіла, що вразило в Індії

За оренду квартири просять від 300 євро. Можна орендувати кімнату за 150 євро. Плюс треба оплачувати комунальні витрати, але платіжки надсилають не кожний місяць. Раз у 2 місяці світло, Марія з хлопцем витрачає приблизно 80 євро. Але сама електроенергія коштує 30 євро, а 50 євро – послуги компаній та податки. Раз у рік оплачують воду (від 300 євро) та вивіз сміття. Газ є не у кожного, деякі використовують балони, ціна приблизно 120 євро за 4 місяці

 

"У нашому місті немає центрального опалення та кожен сам вирішує чим буде грітись взимку. Якщо електричний котел, за світло у рази більше платити доводиться, - зазначає Марія, - Взагалі, італійці люблять не перейматись нічим. Навіть на роботі не хочуть створювати ніяких проблем".

Марія розповідає, що в Італії панує культ їжі. Це головна тема у розмові з італійцем. Місцеві можуть годину обговорювати куди підуть вечеряти. Багато хто їдять вдома. Проте хоча б один раз на тиждень йдуть на вечерю у кафе чи піцерію. Бізнес-ланч можна купити за 8 євро.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усі шукають спеціалістів серед своїх - українець розповів, як поїхав працювати фотографом у Париж

"Італійці дуже прискіпливо ставляться до того, що саме їдять. Знайомий у відрядження за кордон брав з собою макарони, бо не був певний, що там вони будуть гарної якості, - ділиться Марія, - Не дивлячись не те, що тут Європа, м'ясо та яйця краще не купувати у супермаркеті. Були скандали щодо якості".

Щодо цін на продукти: 6 яєць коштують 1 євро. Проте Марія купує домашні по 40 центів, тобто десяток – 4 євро. Домашнє філе курки – 10,9 євро за кг, а у супермаркеті - 8 євро. Хліб продають по кілограмах, за 1 кг – 2,5 євро, в залежності від виду. Помідори – 1,5 євро. Черешня у сезон 4-5 євро за кг, малина – 2,5 євро за 100 грамів. Макарони можна купити по 40 центів, а можна за 1,5 євро за 0,5 кг. Сири та ковбаси від 8 євро та вище.

 

"У Маріуполі виросла на домашній городині. Полуниця, помідори та яйця у нас смачніші. А тут навіть у сезон, овочі дуже ідеальні, в помідорах можна навіть побачити своє відображення, - розповідає Марія, - Щонеділі проходять "біологічні" ринки, куди приїжджають місцеві фермери. Там можна знайти натуральні сезонні фрукти, овочі та інші продукти".

Італійці консервують овочі в оливковій олії. Літр найдешевшої коштує 5 євро. Його часто купують туристи на подарунок. Також Марія радить купувати витримані сири, вино, пасту та печиво. Та рекомендує попередньо глянути в інтернеті, які місцеві продукти виготовляють саме у тому регіоні, куди їдете.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експерт пояснив, куди мігрує український бізнес

"У супермаркеті не раджу нікому купувати оливкову олію. Був скандал, коли виявили, що звичайну оливкову олію продають як "холодного віджиму", - зазначає Марія, - Раджу друзям купувати його у невеликих магазинах та сувенірних лавочках. Вона там дорожще, проте точно буде якісним".

 

Марія зазначає, що у Калабрії місцеві справляють враження відкритих людей, які готові допомогти. Але вона має зовсім інший досвід. Виявляється, буває зовсім інше ставлення місцевих до туристів та тих, хто залишається тут жити.

"Доброзичливість – лише маска у деяких. Проте я не можу казати за усю Італію. Тут 20 районів і у кожному свої правила та менталітет, - зазначає Марія, - Якщо не подружився в університеті, нових друзів серед італійців знайти важко. Чоловіки сприймають українок як об'єкт для інтимних стосунків, а жінки – як конкурентку. Вважають, що більшість приїжджає сюди тільки щоб знайти собі чоловіка".

×