"У вашому фільмі всі гниди – українці! Для чого ви показуєте історичну неправду?" – молодий чоловік розмахує руками в залі львівського кінотеатру "Копернік". Тут щойно відбулася львівська прем'єра фільму польського режисера Агнєшки Голланд "У темряві". Вона пробує щось заперечити. Потім відмахується й іде геть.

Зазвичай до перегляду стрічки намагаюся наперед відгадати ­сюжет. А іноді навіть реакцію публіки. ­Польське кіно про переховування євреїв із ­гетто в окупованому німцями Львові… Отже, будуть злі нацисти, обділені євреї та їхні рятівники-поляки. Ну, а оскільки події відбуваються у Львові, не обійдеться й без злого поліцая-українця, вірного підданого Третього рейху. А коли є злий ­поліцай-­українець, то будуть і обурені ­глядачі-львів'яни. Можливо, хтось спробує засвистати кіно.

Можливо, хтось спробує засвистати кіно

Фільм повністю виправдовує сподівання. Стереотипи акуратно викладені один за одним. Злі українці стріляють євреїв, добрі поляки рятують їх, ризикуючи життям. Якась жіночка поруч зі мною разом із героїнею фільму наспівує пісеньку польською мовою. Коли євреї нарешті виходять із каналізації, кілька глядачів витирають сльози. Втім, реакція доволі стримана – доки йдуть титри, чути ріденькі оплески.

А ось і обурений львів'янин – ­береться доводити, що євреїв відстрілювали виключно німаки. Аргументів бракує, тож коли його виводять із залу, кидає останній: "Ви – дебіл!"

Сюжетів, на які можна було б зняти кіно, українцям не бракує. ­Візьмімо хоча б пацифікацію 1930 року, коли польська поліція замордувала не одну сотню українських селян. Або погром у Львові 1918 року – ­після відступу російських військ із міста поляки палили й грабували єврейські будинки. ­Можливо, колись такий фільм ­знімуть. І обурений молодик на ­прем'єрі у Варшаві чи Кракові буде кричати нашому режисеру: "Пан єст кретинем!" ­Мабуть, для багатьох українців цей прокльон був би ­приємний.

×