"В нас місто творче. Всі такі талановиті, але дуже ліниві", - казав мені колись Андрій Запорожець, описуючи музичне життя в його рідному Харкові. Замість Харкова можна сміло ставити в це речення ще кілька українських міст. Сьогодні ставлю Тернопіль і зараз буду обґрунтовувати. Повірте, не про СКАЙ піде мова, є... лінивіші.

Бо чим ще як не лінощами можна пояснити майже нульову популярність настільки живих у всіх значеннях цього слова музичних утворень і співутворень? Ну, хіба що відсутністю українського культурного простору.

Коли там вийшов останній примірник журналу "Галас"? Так, ще виходить раз на 2 місяці заснований 1923 року державний часопис "Музика", але в його описі у фейсбуці написано "Ребята! Помогайте! Нужна подписка на журнал, иначе может встать вопрос о его закрытии!!!!!". Тож, було б кому читати, а писати є про що.

Для затравки слухаємо сповна пристойну пісеньку піврічної давності - творіння тернопільської студії "Шпиталь Рекордс". Вмикайте, і далі пропоную читати з музикою.

Хочеться вірити, що пісня "Perfect Rain" - провісниця майбутньої, вже не першої, збірки гутру "Omodada Gee". Попередня - "Pinching Slimbar" - побачивши світ близько року тому, звісно, лишилася непоміченою. В основі звучання - лагідний ґрандж із домішками інді, альтернативи й навіть ДНБ та тріп-хопу.

Фан-сторінка на фейсбуці цього "оркестру бабуїнів", як вони про себе кажуть, має "аж" 160 уподобань. Я про хлопців дізнався завдяки спільній роботі з тернопільськими старожилами "Nameless". Назва ніби чітко відображає ставлення цієї тусовки до планів підкорювати світ. Добре, що згодом додали до імені додаткові розпізнавальні слова, за якими їх пошуковик виріняє з-поміж інших "безіменних". Тепер це "Nameless (UA, Ternopil)" і в мережі ВКонтакті за цим запитом можна знайти півтори сотні сяких-таких записів.

Шукаючи "omodada", я припускав, що то якийсь західний проект чи музикант, і зрадів, що не просто західний, а західноукраїнський. Зрадів, бо подобається мені така мішанина стилів. Мене вільність в експериментах цієї композиції відсилає думками десь до PJ Harvej.

Ці колективи ще грають, і дуже хочеться, щоб їхні прихильники встигали дізнаватися про них при їхньому житті. Зараз принаймні є інтернет, а з ним і надія, що все менше ставатиметься так, як із "Тими, що падають вгору", чия творчість заворожує все нових прихильників, та тільки гурту вже нема. Пам'ятаю, як, розстаючись, музиканти залишили співачці з таким заворожливим голосом і назву гурту, і права на всю музику та слова, але це репертуар так і не врятувало. Хтозна, що в питанні просування виявляється вирішальним. Один кавер-гурт навіть насичено гастролював Німеччиною, мав угоду з видавництвом Motor Music, яке відоме за співпрацею з рокерами Rammstein, а самі вони навіть розміщували кліпи тернополян на своєму фейсбуці. І де зараз ці "Los colorados"?

Однак зазирнімо у трохи давніший час.

"Нівроку" - то тільки один, найвідоміший вуличний рок-фестиваль Тернополя. Але музичне життя нормального міста вирує не раз у рік. Пригадую вечірки під назвами "Рейвах" і "Висадка". Більш як 10 років тому, коли я вчився у Львові, мали ми з друзями файну традицію - їздити в Тернопіль на ці музичні вечори, інколи на кілька поспіль. 

 

В Тернопіль зі Львова ми їздили слухати українські "Щастя", "И друг мой грузовик", "Хаммерман знищує віруси", "Димну Суміш", яких до того чули хіба що по львівському радіо "Ініціатива" з подачі теперішнього ведучого "5 каналу" Романа Чайки, а нам тоді відомого як гітариста гурту "Мертвий Півень". Їхали студенти і школярі на знане, а разом з тим знайомились і з новими для себе іменами. Ними бувало щось нашвидкоруч зімпровізоване - як місцевий "Хор імені Вірьовки і Мила", а бувало - як уже немолоді перербуржці НОМ - Неформальное объединение молодежи. Такого не було чутно навіть по "Ініціативі", але до такого був відкритий Тернопіль. Хай і не всі його мешканці. Пам'ятаю дрібні клаптики багатьох різногривневих купюр, які у сварці з організатором концерту показово розірвав якийсь із ватажків організації "Тризуб". Я так розумію, то була їхня зарплата. Ці хлопці в камуфляжах відповідали за охорону заходу, але заявили, що не будуть охороняти "привезені сюди москальські матюки". Що поробиш, така група в той день на сцені була.

"Нам довелося захищати музикантів ще від самих "тризубівців", - пригадує тепер Зорян Безкоровайний, організатор тодішнього і багатьох інших свят, тернопільський "музи́ка в законі".

Пригадую звідтоді ще перформенси художника Геннадія Гутгарца. Він саме нагадав про себе цими днями - для чогось покрив рожевими плямами згорілий Будинок профспілок на Майдані.

Повертаючись до сьгодення, скажу, що не багато наших співвітчизників чули групу "Ummagma" чи хоч би щось про неї. А це, між іншим, переможець альтернативного Євробачення від британського Amazing Radiо. Шауна МакЛарнон із півночі Канади й Олександр Кретов із заходу України познайомились у Москві й тепер вони тернопільський дует. Шауна співає свої вірші, а Олександр працює над рештою.

Обидві пісні - з альбому 2012 року "Antigravity". І він, і його попередник, а також синґли й EP на сторінці дуету є в вільному прослуховуванні. Основу стилю складає, мабуть-таки, дрім-поп, якого меланхолійна гітарна акустика разом із таким же, трохи смутним, вокалом тягне ледь не до пост-року. А наодинці з гітарою автор пісень і зовсім поетичний: 

Весь стилістичний "кругослух" навіть невеличкого міста в одну сайтову розвідку втискати не варто, але ще згадаю про тернопільське клубне життя. Є там лейбл Pincet. Не те щоб дуже підпільний, але розрахований на свою нешироку аудиторію. Вивішують на сайті подкасти з підбірками електронної музики місцевих діджеїв, проводять вечірки, серед яких - фестиваль "Гамселить" під гаслом "Volume або смерть!", а цього вже не мало. Черговий - саме на днях. Ця афішка - минулорічна, але дні майже збігаються. Кому заманеться - той відшукає.

 

 

×