Другу частину лекцій "Кіно(У)топія" прочитають цими вихідними. У "Майстер класі" продовжать говорити про найпотужнішу утопію минулого – соціалістичну.

"Ми пропонуємо разом з українськими та іноземними кінознавцями, мистецтвознавцями та істориками дослідити її формування, закостеніння та занепад. Сподіваємося, такий фокус допоможе подолати деякі упередження сьогодення та нагадає про обрії, які відкриває соціалістична за своїм витоком віра в можливість реорганізації суспільства на краще й досягнення справжньої, а не позірної рівності" - зазначать в Центрі Довженка, що організовує захід.

Отже, 18 квітня пхудожник Нікіта Кадан прочитає лекцію "Синтез мистецтв в утопічному авангарді". Цього ж дня покажуть фільм Дзиги Вертова "Одинадцятий" (1928).
Це перша українська стрічка Вертова. Фільм про ключовий символ індустріалізації радянської України, Дніпрогес, своєю структурою розповідає паралельну історію – історію централізації влади та сталінізацї. Найточніше з усіх фільмів Вертова "Одинадцятий" віддзеркалив злам епох ранньорадянської історії: перехід від НЕПу до тотального державного контролю над економікою, від культурної автономії до загальнорадянської культуріндустрії в роки Першої п'ятирічки.

"Брежнєвські 1970-ті: утопія інтимності" - цю лекцію прочитає культуролог та кінознавець Ольга Папаш. 19 квітня покажуть також фільм Кіри Муратової "Пізнаючи білий світ" (1978).

Після заборони фільму "Довгі проводи" і семи років творчого простою Кіра Муратова залишила Одеську кіностудію і вирушила на Ленфільм, щоб зняти одну з найліричніших своїх картин про кохання. Проста історія любовного трикутника між штукатуром Любою і двома водіями на тлі стандартного радянського будівництва виявляється влучним і тонким документом свого часу – епохи, коли утопія інтимності стає єдиним порятунком від офіціозного фальшу, що заповнив собою публічний простір. 

20 квітня про "Кризу утопічного мислення та "антикомунізм" сьогодні" лекцію читатиме московський художник, арт-критик і активіст Ілля Будрайтскіс. Покажуть стрічку Вадима Кастеллі "Вперед, за скарбами гетьмана!" (1993).

Комедію Вадима Кастеллі можна розглядати як спробу "перевизначеня" національної суб'єктивності. Легко й невимушено фільм піднімає гостре питання побудови нової української ідентичності і дає на нього відповідь. Ця вдала спроба опрацювати радянське минуле й вписати негативний радянський досвід в когерентний національний наратив звучить як актуальний та іронічний коментар до антикомуністичних настроїв, що так несподівано й так прогнозовано посилилися сьогодні, через 20 років після виходу стрічки.

На всі лекції вхід вільний.

×