Трейлер драми "Погані дороги" режисерки Наталки Ворожбит презентували в мережі. Призер Венеційського кінофестивалю від авторки серіалу "Спіймати Кайдаша" виходить у прокат 1 квітня.

Фільм містить 5 новел про жителів Донбасу й українських військових. Місцевий директор школи п'яним перетинає блокпост, вступає в конфлікт із бійцями. Лікарка везе додому тіло вбитого командира з фронту. Пара селян вимагає гроші в жінки, яка збила автомобілем їхню курку. 3 дівчини чекають на своїх хлопців – солдатів ЗСУ – на автобусній зупинці напівзруйнованої міської площі. Сепаратист бере в полон журналістку, знущається з неї, за сюжетом.

Головні ролі виконали Юрій Кулініч, Оксана Черкашина, Зоя Барановська, Марина Клімова, Анна Жураковська та Ігор Колтовський

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніде не хочеться так любити, як на війні - режисерка фільму "Погані дороги"

"Погані дороги" – режисерський дебют драматургині та сценаристки Наталки ­Ворожбит. В основі сюжету – історії військових і цивільних із прифронтової зони. Почула їх під час роботи над стрічкою "Кіборги" про оборону Донецького аеропорту. 2017-го на основі невикористаних матеріалів написала п'єсу для лондонського театру Royal Court.

"Історії різні, але поєднані поганими дорогами війни та привоєнними територіями у буквальному й переносному сенсі, - каже Наталка Ворожбит в інтерв'ю журналу "Країна". - З одного боку, у нас погані дороги скрізь, а особливо на Донбасі після бойових дій. А з другого, персонажі опиняються на роздоріжжі. Повинні робити вибір, часто між поганим і незрозумілим. Їхні особисті долі важкі. Бо перебувають у зоні жахливих подій. Не знають, чи настане їхнє завтра, чи вийдуть на правильну дорогу.

У кадрі немає бойових дій. Є наслідки. І паралельне існування з війною людей, багато з яких не усвідомлюють, що відбувається. На війні більш-менш все зрозуміло: хто ворог, куди стріляти. А тут сіра зона, незрозуміло – хто чужий, хто свій. Підвищується рівень недовіри до всіх, і ти хапаєшся за стереотипи, бо треба в щось вірити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розвінчають радянські міфи про Донбас

Кіно жорстке й важке. Як іще докричатися до глядача? Хоча це далеко від жахіть, що відбуваються насправді на війні. Ми згладжували кути. Але не стали прибирати зовсім на потребу публіки.

Війну часто романтизують. Особливо, коли до неї не мають відношення. Не замислюються над тим, що відбувається із психікою військових, якими вони стають, повертаються. Войовничість до певної міри буває брутальна, приваблива, сексуальна. Але межа легко порушується - й починається пекло.

Хотілося зняти максимально реалістично. Щоб у людей було відчуття, що підглядають за реальним життям. Актори мали природно поводитися. Спілкуватися мовою, якою говорив би їхній персонаж. Якщо він зі сходу, то російською. Якщо ні, то українською. І з використанням діалектів, суржику, лайки. У житті люди рідко говорять правильно, якщо в кіно інакше – довіра до історії пропадає".

Бюджет стрічки – 11,5 млн грн.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільму про Донбас дали нагороду Венеційського кінофестивалю

×