"Україну обікрали. Будь-якому дурневі, який дивився конкурс "Євробачення", зрозуміло, що перемогти повинна була пісня Вєрки Сердючки "Dancing Lasha Tumbai". Сріблясті костюми з фольги, безглузда прилиплива мелодія і слова на чотирьох мовах, трансвестит як соліст (або солістка?) - як краще зобразити поганий смак, яким славиться цей конкурс? Так, Україну дійсно обікрали, віддавши перевагу балканським викрутасам, чим дуже мене засмутили.
"Євробачення" - це щось подібне до чемпіонату світу з футболу для геїв. Це єдиний випадок, коли ВВС виділяє більше трьох годин кращого ефірного часу тільки для того, щоб бари на Олд Комптон-стріт були забиті геями та лесбійками, які сміхом і криками підтримки зустрічають те, що відбувається на великих телеекранах.
Як же можна не любити подію, яка блакитніша за небо, та ще й уся в лелітках? Ну де ще доведеться здригнутися побачивши Дмитра Колдуна з Білорусії, чий фальшивий загар більше години відгукувався в моєму телевізорі оранжевим сяйвом? А хіба не кумедно дивитися на Кенана Догулу, який, нітрохи не бентежачись власного віддзеркалення у люстрі, вихляв стегнами і гоцав, помилково вважаючи, що він турецька відповідь Рікі Мартіну? Хіба ви не тріпочете від думки про те, якими щипцями для завивки робили залізобетонні зачіски сербським бек-вокалісткам? Такі моменти, коли відчуття смаку соромливо тікає куди подалі, заслуговують того, щоб їх показати по телевізору.
Ми, британці, вважаємо це торжеством дурості, але як те, що відбувається сприймає решта Європи? Народи, яким не пощастило засвоїти іронічність Тері Вогана, можуть сприйняти "Євробачення" як важливу подію у світі поп-культури. У мене неприємне передчуття, що переможниця нинішнього року - Марія Шеріфовіч - буде в Сараєво найбільшою знаменитістю з часів Гавріла Принципа, який пустив кулю в ерцгерцога Франца Фердинанда.
Але, може, це й добре. Найкращі жарти - ті, які зрозуміли не всі."
(Переклад сайту ИноПресса).
2 
4880
Коментарі