Росія намагається монополізувати слов'янство — режисер серіалу "Слов'яни"

3

Фото: Фото надане Людмилою Бойченко

Комплекс меншовартості — це продукт споживання імперського наративу.

Про це Gazeta.ua розповів режисер Сергій Санін. Знімає історичний серіал з елементами фентезі "­Слов'яни". Проект спільного виробництва України та Словаччини створюють на основі слов'янської міфології.

У серіалі три режисери — два словацьких, один український. Як розподіляються обов'язки?

‒ Працюємо по черзі: кожен режисер знімає по дві серії. Загалом у сезоні виходить по чотири епізоди від постановника. Знімаємо двома мовами. В Україні глядач дивитиметься серіал українською, у Словаччині — словацькою.

Зйомки стартували в середині травня. Відбуваються у селі Дениші на Житомирщині. Українську частину історії маємо закінчити наприкінці жовтня, потім буде невеличкий знімальний період у Чехії. У липні тиждень фільмували в Словаччині з живим оленем. Виявили, що на всю Європу є лиш один олень, з яким можна знімати.

Що собою являє локація та як обирали її?

‒ У Денишах ми збудували два городища — Великий Стіл та Фурнау. Великий Стіл розташований під скелею вздовж річки. Там мешкає більша частина українськомовних персонажів. Фурнау — трохи осторонь, у полі, де більше персонажів словацьких.

За сценарієм, дія відбувається в Карпатах. За логістичними міркуваннями, ми вирішили знімати ближче до Києва, щоб розпоряджатися бюджетом акуратно. Шукали природу. На Київщині ліс невиразний, а на Житомирщині вдалося знайти цікаві об'єкти, тамтешній ліс має стародавній вигляд. У Денишах мальовничо й колоритно.

У серіалі багато декорацій: тільки у Великому Столі десь за десяток, у Фурнау навіть більше. Це два повноцінні середньовічні поселення. Нашим завданням було, з одного боку, реконструювати епоху, з іншого — зробити все привабливим для глядача і зручним для зйомки.

За сюжетом, це два сусідні поселення. У них розгортаються історії, що постійно перетинаються. Кожне городище живе своїм життям, але їм доводиться співпрацювати: їх об'єднує спільна загроза. Ми знімаємо про період, коли слов'янські землі були під Аварським каганатом. Коли прийшла аварська орда, і слов'янам довелося терпіти утиски. Великий Стіл і Фурнау чинять опір ворогам.

Хто головні герої серіалу?

‒ Головні герої — 18-річна травниця Драга і поранений чужинець, якого вона знаходить і рятує. Йому трохи за 30. Цю роль грає відомий словацький актор Юрай Лой.

Драга — сирота, з дитинства обдарована богами. Має чарівні здібності, яких ні вона, ні оточуючі до кінця не розуміють. Її молодший брат перетворився на оленя. Дівчина спілкується з ним у лісі, через це у Великому Столі Драгу вважають дивакуватою.

Драга має дилему: вона намагається повернути до людської подоби брата, і для цього їй потрібні дари богів. З іншого боку, якщо закохається в чоловіка й вийде за нього, дари зникнуть, вона втратить здатність чаклувати. Тому дівчина мусить обирати між коханням та останньою рідною людиною, братом.

На тлі цього - загроза аварської навали. Авари будуть відігравати важливу роль у долі героїні та всього городища.

Що в серіалі історичне, а що фентезійне?

‒ Це фентезі, тому що в кадрі присутня жива магія та прояви слов'янських богів. Крім того, є шарлатанство. Один персонаж вміє і обдурити, і використати забобони проти інших.

Ми вивчали та реконструювали давні міфи та обряди. Наприклад, шлюбні, поховальні ритуали. Замовляння близькі до ідентичних — ми уникаємо справжніх словесних магічних формул, аби чогось не сталося. Історичний і міфологічний матеріал має значно більший потенціал, ніж на один сезон.

Словацька сценарна команда щільно працювала зі своїми істориками й археологами. У них авари більш вивчені, а в СРСР історики не дуже любили цю тему. Їх більше цікавили монголи, бо це працювало на радянський міф про іго.

Ми передусім консультувалися з нашими філологами, етнографами. Особисто мене більше цікавили пригоди мови. Якими раніше були знайомі нам замовляння бабусь? Багато цих формул збереглося майже у первинному вигляді. Тільки зараз у них згадують святих, Богородицю, а тоді — язичницьких богів.

Це серіал про дохристиянський і донаціональний період, на основі загальнослов'янських міфів. Скільки в ньому власне українського?

‒ Це епоха, коли слов'яни ще не розділилися на нації. Але українського матеріалу в кінцевому підсумку, як мені здається, в серіалі більше, ніж словацького. У нас під рукою виявилося більше сильних філологів, більше українського потрапило в текст сценарію. Більшість ритуалів — на основі українського етнічного матеріалу. Ми шукали слов'янське коріння, але де не вдавалося отримати достовірну, підтверджену інформацію про VII століття, там реконструювали саме українську старовину.

Узагалі, слов'яни гірше досліджені, ніж, наприклад, вікінги. Десь переходимо до фантазії на тему. Нам хотілося передати основне — дух людей, для яких боги й надприродні сили живі. Вони йдуть у ліс і там у кожному струмку можуть зустріти диво чи загрозу. Це доба, коли люди вірили в дива, й магія була повсякденною справою.

Чому ця доба може бути важлива для сучасного глядача?

‒ Ми поки мало говоримо про це в масовій культурі. В Україні та Словаччині рідко звертаються до дохристиянського періоду взагалі. Це цікавий час, і в нашій сучасній культурі залишилося багато елементів звідти, просто ми не пам'ятаємо першоджерел.

І в радянську епоху, і зараз Росія намагається монополізувати слов'янство. Мають наратив, що головні слов'яни — це нібито росіяни. Але це не так. Настав час заперечити.

Коли спілкуємося зі словаками на знімальному майданчику, за пару днів спільної роботи починаємо розуміти одне одного без перекладача. Попри культурні, історичні відмінності, великою мірою ми зберегли якусь слов'янську єдність. Щось у нас схоже.

Комплекс меншовартості, який в Україні досі, на жаль, часто зустрічається, — це продукт споживання імперського наративу. Нам треба нарешті виокремити самих себе — ідентифікувати, звідки ми, хто ми. Гарний спосіб подивитися на себе — це відійти на кілька або багато кроків назад.

Коли подивимося на слов'ян до розділення, побачимо, які наративи нам штучно прищеплені, де нас ошукали, де наше право на самих себе. Для цього маємо дивитися на себе чистим поглядом, не затьмареним пропагандою.

Чому мода на слов'янський фольклор і фентезі стане глобальною?

‒ Зараз є тренд — світ уже почав дізнаватися про слов'янську міфологію. Головним чином, завдяки серіалу "Американські боги" за романом британського письменника Ніла Ґеймана. Ключові персонажі там — Чорнобог і сестри Зір. Завдяки циклу книжок "Відьмак" поляка Анджея Сапковського. Він перекладений багатьма мовами, на його основі зроблені три популярні комп'ютерні ігри. Цьогоріч стрімінговий сервіс Netflix випустить серіал за "Відьмаком" — продукт, близький за рівнем до "Гри престолів".

Слов'янський фольклор та естетика нічим не поступаються скандинавському. Просто вікінги розтиражовані, а слов'яни ще ні. Але ситуація змінюється. Вийде серіал "Відьмак" - і мільйони людей у всьому світі відкриють для себе цю тему. Було б сумно, якби у нас про це нічого не вийшло. Це як із "Чорнобилем": британці та американці випустили блискучий серіал, а наших авторів світ не почув. Хтось інший на цьому отримав світове визнання.

У нас є можливість вести свій наратив. З одному боку, нам простіше, бо в цьому живемо. З іншого боку, складніше, бо для того, щоб розповісти, нам треба це виокремити.

Цікава відмінність між українцями і словаками. Коли на майданчику словацьким акторам ставлять "магічне" завдання, вони можуть не зрозуміти. Починаєш переходити на відомі приклади, зрозумілі нам. Наприклад, бабуся викачує яйцем. Не розуміють. Питаю: "У вас що, нема бабусь-знахарок?". На це сміються. Одна акторка мені каже: "У мене мама - їй за 80 років. У неї бізнес, 50 підлеглих і взагалі нам не до магії". І це словаки, які через дорогу від нас, близький нам народ. Втратили прямий зв'язок із минулим.

У нас навпаки: у кожного є рідний чи сусід, який стикався з магією. Це природна річ, частина повсякденності. Наш зв'язок із народною культурою дуже глибокий. Ми цього не помічаємо, бо звикли. У словаків цього майже немає. У росіян взагалі нема. Там етнографи їздять кудись за Архангельськ та Урал, щоб реконструювати народний побут і фольклор. Російська культура росіянами втрачена. А в нас культура жива, але ми не звертаємо на неї уваги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український серіал "Кріпосна" став хітом у Польщі

×