27-річна Богдана Павличко 4 роки очолює видавництво "Основи", яке в 1992 році заснувала її мама Соломія Павличко. Видавати книги лише задля читання - не на часі, - розповіла Gazeta.ua Дана. Щоб подати знану класику, і не тільки її, по-новому, видавництво залучає до оформлення сучасних художників з нестандартним мисленням.
Цей рік був важким для книжковидавничого бізнесу?
Ситуація з книговиданням в Україні плачевна. А цього року була особливо Якщо ж казати про видавництво "Основи", то, не дивлячись на економічну кризу, війну, складну ситуацію, яка склалася за 23 роки, ми серйозно попрацювали над собою. За останні 5 років зробили ребрендинг - видаємо менше книжок, але ті, які актуальні і цікаві українському читачеві. Дуже багато зусиль вкладаємо в дизайн наших книжок. В принципі, часи в нас не найгірші, навіть дуже непогані.
Парламент продовжив книговидавцям податкові канікули. У нас це такими надзусиллями дається. В усьому ж цивілізованому світі це ситуація нормальна: креативні індустрії держава підтримує - або вони звільнені від оподаткування, або отримують субсидії. Єдине, що ми отримуємо як видавці - це звільнення від податку на прибуток і від податку на додану вартість. Це одні із небагатьох законодавчих ініціатив, на які можна сподіватися в нашій державі. В Україні ніхто не має певності щодо розвитку свого бізнесу.
На яку читацьку аудиторію орієнтуєтеся?
Наш читач цінує інтелектуальну літературу, хоче отримувати книжки з гарним оформленням, має почуття гумору. Ми розуміємо, для кого ми працюємо.
В час війни купівельна спроможність людей впала. Дозволити собі купувати гарно оформлені книжки може далеко не кожен.
Стараємося, щоб наші ціни були доступними для українського читача. Але щоб зацікавити людей книжкою, вона повинна бути гарною. Наша ціль робити книжки не лише задля того, щоб їх купили. Мета - робити такі книжки, які подобаються нам. Я хочу читати класику, яка цікава, яка виглядає по-іншому, ні на що досі не подібну. Хочу бачити книжки не просто ілюстрації, а нові і сучасні. Якщо я хочу такі книжки бачити, то будуть і інші люди, які цікавитимуться подібною літературою. От "Вечора на хуторі..." Гоголя ми видали з прекрасними ілюстраціями художника Іллі Ісупова.
Книга стає схожа на твір мистецтва.
Саме так. Паперова книжка має бути річчю, артефактом, об'єктом, а не просто засобом для читання. Читати просто заради читання - правильно. Але важливо видавати і такі книжки, які хочеться тримати в руках, хочеться покласти на полицю.
Тож електронна книга якісній паперовій - не конкурент.
Я купую і читаю електронні книжки. Коли буде інша ситуація в Україні, ми також будемо робити електронний контент. Але це абсолютно різні медіуми, два різні підходи до читання, і вони один одному не заважають.
Видання дитячої книги - це безпрограшний варіант для видавництв? Таку книжку завжди куплять. Тут критерій - чим красивіша, незважаючи на ціну.
Так, люди витрачають гроші на дітей.
Ви переймаєте досвід видання дитячої книжки від спеціалізованих дитячих видавництв?
У нас інша естетика оформлення дитячої книжки. Так само як у нас інша естетика оформлення дорослих книжок.
Вона не видаватиметься дітям заскладною?
Я вважаю, що найкращі дитячі книжки зрозумілі, і в себе закохують і дорослих, і дітей. Я не люблю дитячі книжки, які призначаються виключно дітям. Я люблю дитячі книги і купую їх для себе. Подобаються вічні філософські книжки поза віком.
Як дитина сприймає "Лісову пісню" в ілюстраціях сучасного мистецтва?
Ніколи не рано починати вчити своїх дітей мистецтву. Інфантилізація дітей мені не зрозуміла. Діти краще розвиваються і більш успішні, якщо їх змалечку привчати до розгорнутих, складних концептів. Це дуже добре впливає на їх розвиток. Наша мета - видавати книжки, які не є інфантильні і не ставлять меж.
Читачі скаржаться, що багато новинок видавництва тримають саме до форумів, а між тим і протягом року хочеться читати щось нове.
Новинки є, вони виходять. Але на форумах - Книжковому арсеналі і Львівському книжковому - заявити про новинки набагато легше і простіше, бо туди сходиться люди, які видають книжки і які їх читають. Поза форумами дізнатися про новинки складно, тому що видавці не мають таких бюджетів, щоб рекламувати і піарити свої видання. З іншого боку, наші змі дуже не люблять рекламувати книжки. У засобах масової інформації на літературні новини ставлять блок: думають, що вони не цікаві і їх не дивитимуться.
Вони праві? На читання дійсно немає попиту?
Може, на книги нема такого божевільного попиту, як на кіно, цигарки або горілку. Але інколи у нас хибно думають, що люди тупі і не цікавляться книжками. А люди не тупі, і книжками цікавляться. Однак у нас щоб дізнаватися про книжки, треба справді шукати, ходити, шаритись. Не кожен цим буде займатися, і я людей розумію. Магазинів книжкових мало. Сучасних бібліотек, де не просто стелажі з книгами й столи, у нас просто нема. На заході, де бібліотека - освітній центр, місце, де можна спілкуватися, займатися коворкінгом, дивитися кіно. У наших бібліотек немає грошей навіть на те, щоб купити книжок, не кажучи вже про те, щоб провести інтернет.
Як оціните новий склад Міністерства культури?
В'ячеслав Кириленко - просто апаратчик, який переходить з влади у владу, з місця на місце. Його позиція ясна: концерти в АТО. Також Кириленко недавно заявив про якийсь марафон читання віршів Тараса Шевченка. Між марафоном читання віршів Шевченка і бібліотекою, в яку захочеться піти - не знаю, скільки зусиль, реформ, міністрів, людей і років повинно пройти.
2 
4880
Коментарі