"Олеський замок" - це наш Лувр" - Тетяна Сабодаш отримала премію ім.Б.Возницького

Премію ім.Б.Возницького у галузі музейної справи вдруге вручили у "Мистецькому Арсеналі" у Києві. Винагороду у 20 тисяч гривень отримала головний зберігач фондів музею "Олеський замок" Тетяна Сабодаш. Вона 42 роки працює в музеї-заповіднику.

"Ми відкривали Олеський замок у 1975 році разом із Борисом Григоровичем Возницьким, - пригадує Тетяна Сабодаш. - Це зараз відвідувачі приходять у Олеський замок і бачать там зал ікон 15 століття, розп'яття 16 століття і сприймають як належне. А спочатку за кожен експонат Борис Григорович вів важку боротьбу. Якось була свідком того, як Возницький відстоював речі перед партійним чиновником із Обкому. От заходить цей чиновник у зал, а там повно розп'ять. Каже: це треба забрати, не можна, щоб воно тут було. Спершу Возницький пояснював, що ці експонати мають лишитися у музеї, бо їх зробили народні майстри багато століть тому. Той не відступає. Тоді Борис Григорович почав кричати на нього, тупати ногами: ти нічого не знаєш, ти не смієш мені диктувати, ці речі тут лишаться. Я в цей час заховалася у кутку, бо злякалась. Возницький був людина-вулкан.

Якщо вирішив щось зробити, то добивався свого, не терпів, щоб щось було зроблено аби-як. Пам'ятаю нашу першу зустріч із Возницьким. Я тоді працювала вчителькою російської мови, мене подружка привезла в Олеський замок, чекали директора, щоб з ним познайомитися. Тут бачу іде такий високий чоловік, сорочка розстібнута, сам у якихось джинсах. Мені тоді здалося, що це дуже дивний директор - не у костюмі з краваткою, а у простому одязі. Він тоді дві години водив нас замком, усе показував. Фонди музею ми з ним створювали пізніше. Вони розміщені у монастирі Капуцинів - це пам'ятка архітектури початку 17-го століття. Там маємо скульптуру - більше 2 тисяч одиниць від 15-го до початку 20-го століття, живопис, ікони, тканини фарфор, фаянс, меблі. Я давно кажу - "Олеський замок" - це наш Лувр і Ермітаж"

Директор любив приїхати у музей зненацька, тому ми завжди були готові до будь-яких візитів. Він і зараз до нас приходить. Якось сиджу я у своєму кабінеті, двері відчинені, чую тихенькі кроки - так завжди ходив Борис Григорович. Кажу: це ви, пане директоре? Заходьте! Тоді згадую, що його уже нема. Підійшла до дверей - там нікого. Іду до колег - вони сидять у шоці, не кажуть, що сталося. Кажу: то і до вас пан директор приходив? 20 тисяч гривень премії витратимо на закінчення ремонту виставкової зали - купимо два кондиціонери та штори на вікна.

Премія ім.Б.Возницького - недержавна нагорода, яку вручають раз на два роки за вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи. Заснували премію у 2013 році Благодійний фонд "Мистецький Арсенал" і Львівська Національна галерея. Сам Борис Возницький протягом 50 років був директором Львівської національної галереї, яка тепер носить його ім'я. До її складу входять 16 музейних комплексів, у тому числі і музей-заповідник "Олеський замок". Борис Возницький відкрив більше десятка музеїв, урятував десятки тисяч творів мистецтва, зокрема, зробив відкриття творчості скульптора Іоганна Георга Пінзеля. На жаль, Борис Возницький трагічно загинув у 2012 році і не побачив світового визнання робіт Пінзеля на виставці у Луврі в 2013 році.