Кіно, особливо історичне, потребує більшої тяглості.

Так вважає кінокритик Дмитро Десятерик. Розповів Gazeta.ua про фільм "Віддана" та ситуацію з історичним жанром в Україні.

Мелодраму "Віддана" знято за романом Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Йде у прокаті з 16 січня.

1868 рік, Станіславів – нині Івано-Франківськ. Доктор Анґер втрачає в пожежі дружину, але рятує двох дівчаток – рідну доньку Аделю і доньку хатніх робітників Стефанію. Виховує їх разом.

Минає 25 років. Дівчата виросли і так само нерозлучні. Аделя заміжня. Стефанія веде господарство, втамовує свою пристрасть у кулінарії. Обидві не розуміють, хто вони одна для одної – сестри й подруги чи служниця й господиня, за сюжетом.

Які враження від стрічки?

‒ Радий, що вийшла екранізація такого чудового твору і в неї є свій глядач. Але фільм мені не здається вдалим. Навіть вносячи поправки на те, що це дебют, у стрічці є суттєві вади. Передусім у роботі з акторами. Багато дуже театральних прийомів у грі, які в кадрі виглядають не надто природно. Середовище створювалося старанно — прекрасна робота костюмерів і декораторів. Але все одно лишається відчуття павільйонності. Видно, як це вибудовано - новесеньке таке, необжите людьми. Що це все ж таки декорація. Добре, що в нас застосовуються спецефекти, комп'ютерна графіка. Але це виглядало трошки награно. Особливо з огляду на ті іноземні фільми, які зараз паралельно йдуть у нашому прокаті.

Кіно приверне увагу до книги - це вже великий плюс. Це також спроба історичної драми з повністю вигаданими героями. Зазвичай у нас знімають за якимись конкретними подіями з патетичними героями. А тут відхід від пафосу безперервної української боротьби. Інтимна, лірична історія. Як кажуть американці, хороша спроба. Але поки що не більше. Я щиро бажаю Христині Сиволап успіхів із подальшими роботами. Сподіваюся, на цьому фільмі багато чому навчилася і наступні будуть кращими.

Чому є відчуття павільйонності? Характерне не тільки для цього фільму?

‒ Історичний жанр в Україні — популярна, затребувана тема. Держава цього вимагає. Чиновники культури замовляють. І свій глядач є. Це чіпляє багатьох людей за живе, бо країна — у стані становлення. Тому багато поглядів розвернуто в минуле. У нас ще надто молоде й нетривке теперішнє. Хапаємося за історичні прецеденти, щоб на них щось будувати.

Але в нас чомусь вважається, що в кіно варто лише заявити історичну тему. Але немає школи. Ніхто чомусь не думає про те, що це складний, коштовний жанр. На нього має працювати величезна налагоджена машина з купою складників, цехів. Має бути особлива акторська гра, специфічна режисура та драматургія. Для існування цього жанру національну кіноіндустрію треба дуже довго і ситно годувати. Грошима, навчанням, талантами. Цього ще нема. У нас взагалі з жанровим кіно дуже погано. Для нього потрібна добре напрацьована школа з традиціями. У нас, по суті, самостійному українському кіно максимум років шість. Почалося з 2013-2014-го. Вже відбулася зміна поколінь. Але цього мало. Кіно, особливо історичне, потребує більшої тяглості, тривалості. А поки що виходять павільйон, зайва театральність і пафос. Але я не втрачаю надії.

"Віддана" - суто жіноче кіно, чи не варто його обмежувати?

‒ Це нісенітниця, придумана дистриб'юторами та рекламістами. Кіно є для всіх. От як виокремлюють дитячі фільми. Але ж ми всі добре знаємо, що найкращі з них цікаво дивитися всій родині.

Про що ця картина передусім?

‒ Це кіно про взаємозалежність, хворобливі стосунки влади й упокорення. Не еротика і не історія кохання. По суті, це така гра. Одна виконує роль господині, інша — служниці. Хоча насправді ще невідомо, хто з них хто. Це як переплетеність двох дерев, які можуть задушити одне одного.

Єдиний вихід — полишити такі взаємини. У романі це не прямим текстом, а трикрапкою подається. У фільмі Стефа наприкінці говорить: "Я тепер вільна людина". Її ж ніхто не змушував служити. Але в неї була зацикленість на Аделі, що та без неї пропаде. Добре, що це проговорюється. З таких шкідливих стосунків треба виходити. Вони бувають і в дружбі, і в родинах. Відомий сюжет. У нашому кіно це перша спроба втілити про це драму.

Можливо, через те, що тут надто багато вперше було й велика напруга, багато чого не вдалося. Але це хороша спроба.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільм "Віддана" за бестселером Софії Андрухович виходить у прокат

×