"Люди зірвались з місць під час пісні й розбіглися" - Іван Ганзера

5

Якби я міг, я б взяв кулемет, чи автомат і пішов би разом з хлопцями воювати. Я відчуваю певну провину через те, що відбувається війна. Я сам родом зі Сходу і вважаю своєю рідною мовою суржик. Під час Революції Гідності побачив, скільки людей прийшло на Майдан. Тоді пообіцяв собі спілкуватись виключно українською мовою.

Мені дуже приємно, що Харків називають волонтерською столицею. Сам із волонтерами часто їжджу. Усі знали: якщо запропонувати Ганзері поїхати з концертом в зону АТО - поїде. Ми грузимо бус з гуманітаркою, кладемо апаратуру. Спимо в казармі разом з хлопцями. Якщо ми їдемо на два дні, то в нас має бути мінімум 6 виступів.

Якось виступали в Трьохізбинці. Це жахливі відчуття, коли бачиш людей, яким все одно на обстріли, які звикли до війни. Будинок культури був забитий. Метрів за триста знаходився блокпост. Там падають міни, все стукає, грюкає. Думаю, треба закінчувати концерт, зараз люди розійдуться, будуть ховатись. Ніхто з людей не пішов.

 

Якось приїхав командир однієї з бригад. Каже: "У нас сьогодні день народження. Рівно рік, як ми вийшли з оточення. Якщо ви до нас сьогодні не приїдете, я взагалі розчаруюсь у тому житті". А ми мали їхати цього дня в Зайцеве. Цей командир умовив наших волонтерів, ми поїхали до них давати концерт. Ввечері сидимо в офіцерській, командир говорить по телефону військовими термінами. Потім повертається і каже, що у Зайцевому щойно розбомбили командний пункт. Це був наш другий день народження.

Давали якось концерт для артилерії в полі. Це було далеко від лінії розмежування, командир попросив розважити хлопців. Неподалік було село. Вийшов чоловік з обрізом і почав гатити в нашу сторону. Я в цей час був на сцені і не бачив всього. Було дивно, що люди зірвались з місць під час моєї пісні й розбіглися в різні сторони. Думаю: "Невже я так погано співаю?" А вони побігли переймати того чоловіка. Якраз тоді співав пісню "Путіну хана".

Пісня "Путіну хана" придумалась під час першої поїздки в зону АТО у 2014 році. Ми були у Старобільську якраз після жахливих боїв, коли багато наших десантників було захоронено. Там було кладовище і просто номери на могилах. Волонтери говорили, що місцева влада не хотіла їм допомагати взяти зразки ДНК і розібратись, хто де похований.

Я повертався додому в пригніченому стані. Я не любою довго сумувати. Почав щось фантазувати. Думаю: треба створити пісню, яка була б із змістом, що б я хотів сказати про того Путіна, але вона має бути веселою. Ми колись приїхали на концерт до військових в АТО, почали співати сумних пісень, хлопці зупинили концерт і попросили співати веселих. Вони казали: "Суму в нас і так вистачає".

Так з'явилась пісня "Путіну хана". Потім я подумав, що має бути відео. Якби ми почали знімати якийсь пафосний кліп, то не було б того ефекту, скільки грошей не вклади. Я вирішив, що головними героями кліпу мають стати всі російські артисти, які підтримали анексію Криму. І ми зробили нарізку, де пісню "Путіну хана" виконує гурт "Любе", Віка Циганова… Всі люди, які підтримують те, щоб в Україні проливалась кров.

Нещодавно кримчанка з Алупки купила мій диск. Я в неї запитав, яка пісня їй подобається найбільше. Вона каже: "Путіну хана". Я упаковочку залишу в Україні, а диск повезу". Це було в санаторії в Моршині.

На концертах співаю її щоразу. У Мар'їнці я почав з цієї пісні. Половина людей повиходила. Залишились ті, для яких мені було приємно співати. Я завжди кажу: якщо ви виходите з залу після пісні "Путіну хана", то не потрібно було й приходити. Я вважаю цю пісню контрпропагандою.

Кілька років тому дзвонили із Росії, запрошували виступити на приватній вечірці десь в Сибіру, де нафта. Я сказав їм, що готовий поїхати. Зарядив їм страшенний гонорар. Сказав, що приїду до вас, заспіваю три пісні, можу навіть російською мовою, і ви мені заплатите 15 тисяч доларів. Я повернусь і переведу їх на АТО. Вони не погодились. Я не блефував. Думаю, три хвилини моєї ганьби вартують 15 тисяч доларів. Хлопцям якогось приціла купили б чи бронежилета.

Буває телефонують вночі й погрожують. Більшість дзвонить із російських номерів. Машину побили. Люди дзвонили і розповідали, куди ходить на танці моя донька. А потім сепаратистські сторінки в інтернеті почали розповсюджувати фото моєї дружини і доньки з текстом: "якщо ви їх побачите, ви знаєте, що з ними робити".

У 2014 році ми робили багато благодійних концертів. Мені дружина казала: "Ти давай щось для сім'ї роби, бо в тебе то благодійність, то АТО". Якщо підрахувати, за всі благодійні концерти, в яких я брав участь або організовував, загалом зібрав біля 3 млн грн для АТО.

Найбільше я пишаюсь концертом, який робили в Харкові. Там було півтори тисячі місць і ми зібрали 800 тисяч гривень. Тоді волонтери зробили банківські картки всім пораненим, які знаходились в харківському госпіталі, поділили гроші й перерахували їм.

Зараз вже люди втомились від благодійності. Волонтерський кошик нині набагато менший. Зараз ми маємо замовлення від хлопців, і нам складно зібрати кошти, щоб їм привезти якісь смаколики.

Я виступаю всюди: у маленьких селах, у великих містах. Якщо мене хоче почути сто людей, я приїду. Мені не потрібні стадіони, бо я люблю співати. Коли я чую, що артисти говорять, скільки дали концертів, наприклад, Олег Винник, я завжди посміхаюсь. Якби вони дізнались, скільки я даю концертів на рік. У минулому році було 176 концертів. Це без урахування виступів у зоні АТО, а тільки ті, за які я заробив гроші.