Лесь Задніпровський боїться їздити у ліфтах, бо там немає людей

Актору Олександру Задніпровському ніколи не роблять знижок на базарах.

Про це він розповів кореспонденту Gazeta.ua під час інтерв'ю.

"На базарах продавці мене одразу помічають і кричать одне одному: "Шо це за дядя Стьопа? О, та це ж Задніпровський!". Хоч пізнають,а ніхто і копійки не скине. В супермаркетах мене всі касири знають. Єдина втіха — радять, яке м'ясо краще брати. Якось одна мені каже: "Оце візьміть. Я його тільки нарізала. А те різала ще вчора", - сказав Олександр Задніпровський.

"Через зріст важко підбирати одяг, тому став невибагливим до вбрання. Костюми постійно шив у Михайла Вороніна. А після його смерті ні разу не був в тому ательє. Зараз частіше купую одяг своєму онуку Михайлику. Йому чотири з половиною. Мрію, щоб він став артистом. В ньому це вже починає проявлятися. Позаторік повели його на ялинку в театр. Він заліз на стілець і взяв у руки мікрофон. Хоч говорити не міг, почав щось щебетати. Робив це голосно і виразано", - додав актор.

Олександр Михайлович працює у столичному театрі ім Івана Франка з 1980 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Батько Ольги та Наталії Сумських колись віддав свою роль Богдану Ступці

"Я не можу жити без сцени. Якби опинився на безлюдному острові, вмер би там. Навіть у ліфті боюся їздити, бо там немає для кого грати. Зараз в театрі ставимо чехівську "Чайку". Я гратиму Соріна. Роль дісталася мені від Богдана Сильвестровича. Коли він ліг у лікарню, сказав режисеру: "Тільки Лесь Задніпровський зможе виконати цю роль", - поділився актор.

Він також розповів, що має трикімнатну квартиру на Оболоні.

"Квартиру отримав 12 років тому. Дали її, бо стояв у черзі. Як зайшов всередину перший раз, злякався. Підлога була роздовбана, стояла бочка, в якій була грубка, батареї були іржавими, на місці ванни і туалету були лише виходи. Та я погодився її взяти. Ремонт робив півтора роки. Як переїхав, сповідував моду на порожнечу. Думав: "От тут в мене буде лише крісло і килим". Та з часом з'явився диван, столи і ще якесь барахло. Оце недавно дружина каже: "Давай твій старий піджак викинемо. Ти ж його не носитимеш, бо такий крій вже з моди вийшов". Я подивився на нього: "А якщо перешити? Крам же хороший. Мені цей костюм ще мама купувала", - поділився він.

"Коли робив ремонт, у театрі грав адмірала Нельсона. Художник по костюмах запропонував написати мій портрет. Майже дві місяці ходив до нього через 2-3 дні. Позував по 3-4 години у своєму театральному костюмі. Тоді страшенна спека була, то в цьому кітелі потом обливався. Портрет величезний — в повний зріст по коліна. Повісив його у вітальні, то він усіх гостей зустрічає. Спочатку всі охали і ахали. А тепер звикли", - додав Олександр Задніпровський.