З 9 по 11 травня у Києві відбувся благодійний фестиваль "КРИМація". На території мистецького простору "Мистецька платформа" відбувалися літературні читання, шаманський етно-транс, дискусійний театр, театральні тренажі та виставка-продаж картин на тему "Крим". Вартість картин складала від 60 гривень до 500 доларів. 50% зібраних коштів підуть на допомогу вимушеним переселенцям з Криму, 50% повернуться авторам робіт.
Письменниця і художниця з Чернівців Христя Венгринюк запропонувала на виставку три свої картини на кримську тематику, які вона написала в Криму торік.
Які спогади пов'язані у тебе з цими картинами?
- Минулого року я сама їхала в Крим до тітки, куди також приїхала моя близька подруга з Донецька. Цілу добу я їхала в потязі до Сімферополя з великим етюдником і десятками тюбиків з фарбами, хоч лиш півроку, як почала малювати. Майже щодня чи то на прогулянку, чи на пляж я йшла з етюдником, а він добряче важкий. Моя подруга вже просто жартувала з мене, що в мене якась нова параноя, а не відпочинок. Тепер я розумію, чому тоді так хотіла писати саме Крим. Одного вечора, я писала на набережній вечірню Алушту і до мене підходили люди і просили придбати цю роботу, для мене це був шок, бо ж я не художник. І я пояснювала їм, що ця робота, напевно, не така вже й добра, якщо розібратися, а вони сміялися і казали, що їм все одно, бо їм подобається. Але я не продала її і тепер вважаю, що вона це найяскравіший символ моєї пам'яті про Крим. Лише змогла передати її на "Кримацію", щоб якщо вона продасться, гроші пішли біженцям з Криму. Писала Крим майже щодня і привезла 12 етюдів. Крим дається до писання і до фотографування. Також колись написала оповідання про Бахчисарай, про гору Чуфут-Кале, яка в 2005 році так вразила мене, що не могла про неї забути.
Ти часто бувала в Криму? Яким він для тебе був?
- Щороку, а часом кілька разів на рік. У цілому була разів 25 і знаю там чи не кожен камінець. Крим для мене був дуже бінарним, бо з одного боку це страшний сервіс і бруд, а з іншого – неймовірна природа! Але я намагалася завжди абстрагуватися від масовості і знаходити наймаргінальніші місця улюбленого Криму.
Чи бракує тобі його зараз?
Мені болить, бо це частина мого життя. Не зможу я туди приїжджати, коли його від нас так нечесно відірвали. Дякую Богу, що минулого року встигла потрапити у музей Айвазовського, довелося їхати туди з Алушти 9 годин і добиратися кораблем, катером, маршруткою, автобусом і таксі, щоб встигнути. Добре, що встигла.
3 
4880
Коментарі