Фотографуються біля будуарного столика, не знають про моргенштерни в Київській Русі: музейники розповіли, як в Україні проходить День селфі

12

Один день на рік зі смартфонами можна побачити Мону Лізу, Давида і навіть княгиню Ольгу. Щоправда, лише у стрічці соцмереж і на запрошеннях до музею. Працівники культури креативлять, щоби привернути увагу до всесвітнього флешмобу - Дня музейного селфі. Героям всесвітньо відомих картин, скульптурам, історичним постатям "домальовують" ґаджети, якими вони нібито роблять фото. За правилами міжнародного Дня музейного селфі - кожну третю середу січня до закладів культури можна потрапити безкоштовно. Відвідуючи музей - належить зробити селфі із будь-яким експонатом і опублікувати знімок у соцмережах. На меті – заохотити якомога більше людей до знайомства з історією та мистецтвом. Цей день запровадили 2014 року працівники Європейського колективу Culture Themes. Українські музеї підтримали ініціативу.

Gazeta.ua перевірила, як проходив День музейного селфі у столиці.

При вході у "Музей історії міста Києва" стійка ресепшену, на ній - яскравий флаєр із княгинею Ольгою. В одній руці бабуся Володимира Великого тримає хрест, в іншій – смартфон. Закликає відвідувачів "Саме час зробити самчик у музеї".

У холі – ялинка, прикрашена старими фотографіями. На них – лише діти у вбранні різних років. Сьогодні останній день діє виставка "Новорічних прикрас". Тут – людно. На другому поверсі - основна експозиція – вона порожня. При вході зустрічаємо двох студенток. Ідуть до ліфта. Розглядають "самчики", які щойно зробили, обирають, які вже "запостити".

"Вирішили подовжити день селфі – триватиме до 24 січня. Більшість людей у середу працює і не може прийти у музей. Намагаємось максимально підсвітити інформацію про День селфі в мережі. Відзначаємо його практично з самого початку заснування", - каже Вікторія Новак, працівниця "Музею історії Києва". Проводить нас до центральної експозиції у першій залі – дерев'яного макету замку на горі у Києві. Пояснює, що тут роблять фото найчастіше - бо експонат ефектно виглядає.

"Усі ж люблять робити селфі у дзеркалі, правда? А в нас є місце, в якому сам бог велів. Називаємо "театральний куточок". Тут люблять заселфитись і свої, і іноземці", - підводить нас до столика на тонких ніжках. Експонат оздоблений позолоченими елементами. На ньому – висока рожева лампа, жіночі парфуми, пудрениця, кілька пар тонких білих рукавиць та афіші театральних прем'єр.

"Над будуарним столиком початку 20 століття - світлини Марії Заньковецької. Вона в різних театральних образах і амплуа, які презентувала на сцені", - пояснює. Дивиться на своє відображення в овальному старовинному дзеркалі у дерев'яній рамі з різьбленням. Разом згадуємо відому світлину княжни Анастасії Романової, яку вона зробила 1913 року. Будучи 13-річною, сфотографувала своє відображення в дзеркалі, відправила знімок другу. Історики це називають одним із перших селфі.

Фото: Фото надане "Музеєм історії міста Києва"

Вікторія розповідає, що знімки роблять люди різного віку.

"Молодь вибірково публікує фотографії і прискіпливо до них ставиться, Люди старшого віку - багато знімкують і виставляють фото у мережі. Просто у часи їхньої юності не було можливості робити знімки у такій кількості. Зараз надолужують. Тішимося, коли люди роблять дописи із фото з музею, залишають свої відгуки. У такому зв'язку з ними ми можемо покращуватись. От іноземці роблять досить звичні для нас публікації. А кияни, чи гості міста ж часто неправильно ставлять теги. Йдуть в інший музей, але помилково відзначають нас".

Стіна ліворуч завішана старими світлинами. На передньому плані - дерев'яний стаціонарний фотоапарат півтора метра заввишки. Техніці - більше ста років. Поруч велике м'яке крісло й афіші, з яких закликають робити знімки. Відтворили атмосферу фотоательє початку 20 ст.

 

"Помічали, що люди на старих фото не всміхаються? Проводили в кадрі багато часу, тримати усмішку було практично нереально. Це сьогодні ми робимо світлини у великій кількості, а колись до фотографії ставились дуже серйозно. Обирались спеціальні дати, люди одягались у все найкраще і йшли до ательє. Всі світлини були постановочними. Фотографія в Києві з'явилась ще в 19 століття і в якийсь момент замінила сімейний портрет", - показує на вітрину зі світлинами. Серед них привертає увагу - Андріївська церква на ще незабудованому пагорбі. А також - пишнощока дівчина у великому вінку й українському національному вбранні. Усі фото підписані латинкою, каліграфічним шрифтом.

"Фотографи прекрасно знались на маркетингу. Знімки клеїли на картонки, наносили своє прізвище і адресу фотоательє. Тому усіх перших фотохудожників знаємо поіменно. Найвідоміше ательє було у Франца Мезера, який залишив найбільшу колекцію якісних знімків старого Києва", - додає Вікторія і просить перейти до аерознімка центру Києва, зробленого 1918 року. Тут легко впізнати архітектуру Майдану і Хрещатика. На фотографіях – ще є Михайлівський золотоверхий собор, який комуністи підірвали 1937 р.

"На фото зберігається історія. Можна документувати зміни, яке місто проживало", - робить паузу. Відволікаємось на телевізор, на якому слайдами йдуть старі фотографії під музику Бетховена "До Елізи". Радить не зважати, що фотографії відображаються тільки на пів екрана – поломку не встигли виправити.

"Експонатів у нас дуже багато. Але якби довелося вибрати кілька головних, радила б оглянути книгу Владислава Городецького. Він хоч і поляк за походженням, але майже 30 років прожив у Києві", - показує на стенд із детальним макетом старовинного будинка. Балкони споруди прикрашають архітектурні елементи. В центрі й по боках на даху - башти зеленуватого кольору. Це макет доходного дому, який спроєктував Городецький. Поряд зі " спорудою" - фігурки людей і давній трамвай. З іншого боку стенду - великоформатна книга в дубовій палітурці із золотими буквами.

"Книгу архітектор видав з не меншим шиком, ніж був у його житті. Вона увібрала спогади і фотографії про найдорожчу його подорож – полювання в Африці. Для поїздки навіть заклав свій будинок з химерами у банк. Потім так і не розрахувався з ним. Це був подарунковий тираж для друзів. У 80-х було друге видання", - додає Вікторія. Каже, що такі екземпляри коштують зараз близько 9 тис. грн.

Серед цінних експонатів музею - пам'ятки Княжої доби. Їх розмістили у іншому крилі. В око впадає шахова дошка із фігурками, виготовленими із кісток. "Східні" шахи майстерно виконані й оздоблені. Датуються Х століттям.

"Колекція цікавить дітей. Підмічають, що експонати тисячолітньої давнини - виглядають сучасно. Дивуються, коли бачать ковзани з часів Київської Русі, що зроблені із кісток і шкіряних ременів. В топі загадок - прадавня вушна паличка з кістки. Її завжди носили з собою, підвісивши на шиї. За Княжої доби називали "коповушка". Іноді діти роблять свої цікаві припущення. Наприклад, фрагмент стародавньої мозаїки "охрестили" допотопною клавіатурою", - показує на яскравий фрагмент з маленькими квадратами.

На вітрині - кольчуга і металева зброя -довгі мечі і невеликі пластини. Вікторія зупиняється поряд.

"А тут діти відгадують загадку з зірочкою. Бо дорослі часто не знають, що таке моргенштерн. Максимум, що з німецької перекладається, як "ранкова зоря". А в нас за часів Київської Русі були отакі моргенштерни - ударна зброя. Щоби наносити шкоду "захищеному" супротивнику в обладунку. Підлітки дізналися про це з інтерв'ю самого виконавця. (Моргенштерн – російський співак, який популярний серед підлітків – Gazeta.ua). Насправді – це різновид холодної зброї для ближнього бою", - показує на невеликі залізні кулі з шипами, насаджені на держак.

Через карантин у музеї поменшало відвідувачів. Раніше були натовпи школярів. Відколи ввели оплату за квитки по програмі "Єпідтримка" (1000 грн за вакцинацію), то ситуація покращилась. Але на докарантинний рівень не вийшли.

 

День Селфі у Музеї Києва продовжили до 24 січня. Приз за краще селфі – подарунковий квиток.

Політик "наказав" зібрати автентичні фото Хрещення Русі

Історію, яка пов'язана з фото і змусила посміхнутись працівників музею – згадав старший науковий співробітник з Одеського художнього закладу культури Артур Єфремов. Коли працював у музеї в Калуші – отримав завдання знайти оригінальні фото Х століття.

"Було певне доручення від політика. Стосувалось відзначення 1025 річниці Хрещення Київської Русі. Це було таке собі побажання-завдання: чи ми могли би в музеї зробити презентацію матеріалів. Нам пропонували оформити документи і фотографії Хрещення Русі (перший в історії вдалий фотознімок зробили 1826 року. "Вид з вікна" зафільмував француз Жозеф Нисефор Ньепс – Gazeta.ua). Після недовгого обговорення – повідомили політику, що ми молодий музей. Не маємо таких давніх експонатів як фото Хрещення Русі, але якщо її знайдемо, то обов'язково її заекспонуємо", - розповів Артур.

Артур, який зараз працює в Одесі розповів, що в День музейного селфі кількість відвідувачів збільшується. А тих, хто забігає туди випадково – "заселфитись" - теж можна зацікавити, головне – креативність.

"Відходимо від зашореності музейних просторів, яке отримали в спадок від радянського періоду. Тоді заборонялось багато, треба було, як кажуть доглядачки "стращать і не пущать" - такий умовний принцип. День селфі - одне з позитивних "новинок" з-за кордону, які допомагають "оживити" сферу. В музеї нормально реагують на людину, яка каже, що "просто дуже треба сфоткатись". Щоправда, деякі відвідувачі, які полюють на "селфі", лишаються надовше. Головне – зацікавити і налагодити зворотній зв'язок. Хорошою практикою було би робити вечори в музеях. Бо, зазвичай, заклади культури працюють до 17-18. Більшість потенційних відвідувачів у цей час на роботі, доїжджають додому. Та й, з досвіду, вдень, коли є така адміністративна офіційна складова – це дещо охолоджує. А якщо робити вечори в музеї – людина може прийти без поспіху, спокійно роздивитись, взяти участь у екскурсії. До того ж, глядач розуміє, що для нього виділили позаробочий час, з ним рахуються – і відкрили музей ввечері. Це не лишає людину байдужою. Музей ввечері відрізняється від музею вдень. Це зовсім інша атмосфера", - розповідає Артур Єфремов.

Каже – багато хто боїться, що буде сумувати в музеї. Але заклади культури оновлюються і саме день селфі дає нагоду це перевірити.

"Коли ми зацікавимось цим життям – вже будемо ловити його нюанси. Час відходити від радянського враження, що в музеях сидять старі бабці, які куняють в куточку на кріселках. В різних музеях є люди різного віку, але це зовсім не про нудьгу. Сучасний музей – це жива організація, там буває багато цікавих івентів. Треба зрозуміти, відкрити, що там є життя і воно вирує. День селфі в музеї допомагає. Користувачі мережі показують, які музеї відвідали, що цікаво подивитись. Тож якщо є добрий намір піти й отримати естетичне задоволення, отримати нове, змінити оточуючу реальність – людина отримає цю "підказку", піде і подивиться", - розповів музейник.

×