1 грудня виповнюється рік з дня смерті дисидента Євгена Сверстюка. Він очолював український ПЕН-клуб. Як політв'язень 12 років провів у засланні в Росії.
"Євген ніколи не сідав за стіл, не перехрестившись до ікони. Щовечора читав Біблію. Як лягав відпочити, вмикав Бетховена. Його музику міг слухати годинами", - розповіла Gazeta.ua вдова Сверстюка Валерія Андрієвська.
"Чоловік завжди тішився, коли до нас приходили колядники. Чекав їх з самого ранку, завжди мав напоготові гроші, цукерки, печиво і мандаринки. Любив тільки тих, хто знав справжні колядки. Але часто приходили і такі, що знали лише одну — "Дайте, дядьку, п'ятака". Давав їм гостинці, а після цього читав мораль. Казав: "Будь ласка, наступного разу приходьте зі справжньою колядкою". Всі обіцяли виправитися, але наступного разу співали таку ж", - додала вона.
За словами Валерії Андрієвської, гроші ніколи не були цінністю для її чоловіка.
"Завжди легко з ними розлучався. Коли отримав Шевченківську премію, грошову винагороду прямо у залі передав Дмитрові Стусу — на дослідження творчості його батька. Премію "Світло справедливості" витратив на дзвін, який встановили в автокефальній церкві Різдва Богородиці на Совках. Дзвін назвав Андрієм — на честь свого покійного сина від першого шлюбу", - поділилася вона.
"За 50 кілометрів від Києва мали дачу. Їздили туди попутками, бо своєї машини не було. Туди добиралися без проблем, а виїхати назад було дуже важко. Годину стоїш із протягнутою рукою і жодна машина не спиняється. Завжди мріяла, що у нас буде свою автівка і зможемо добиратися без проблем. Кілька років поспіль пускалася у всякі ігри, де після якоїсь покупки обіцяли розіграш автомобіля чи якусь велику суму грошей. Євген постійно питав: "Нащо тобі цей виграш? Для чого тобі ці гроші?". Відповідала: "Як - нащо? Машину купимо і будемо з дачі їздити спокійно". Він махав рукою і казав: "І так добре", - додала вона.
Повне інтерв'ю із вдовою Євгена Сверстюка читайте у найближчому номері журналу "Країна".
8 
4880
Коментарі
1