"З Азарова зробили Джорджа Клуні"

— Ваша творчість допомагає рухатися науці, — дякує 59-річному Лесю Подерв'янському бородань у камуфляжному светрі. У столичному Будинку вчених відбувся творчий вечір художника й драматурга.

— Я морський еколог. У експедиції в Геленджику катер привіз нас на місце, де мали занурюватися, — розповідає бородань. — Моторист раптом каже: "Купатися чи не купатися?" Здивувався, звідки знає. Коли розповів йому від корки до корки вашого "Гамлета", той сказав: "Хлопці, вам знижка 50 відсотків".

Леся питають, чи цікавиться він політикою.

— Тримаюся поодаль. Українці занадто заполітизовані. Не розумію інтересу до цих дебільних ток-шоу в телевізорі. Виставляють наших чиновників у світлі майже голлівудських зірок. З Азарова Джоржа Клуні зробили. Але вони цього не варті.

Згадує, як із телеведучим Миколою Вереснем їх довго не пускали на засідання Нацкомісії з питань моралі.

— Коли ж ми туди вдерлися, то побачили, чим вони там займаються. Надзвичайно кумедно. Сидять такі потаскані чоловіки й дивляться порнуху. Потім один доповідає: "Ну, я думаю, це секс". Другий: "Нє, це еротіка". Третій: "Порнографія". Дискутують, поки ще один не скаже: "Ну, виключіть нарешті цю гидоту!" Чудова праця за гроші платників податків.

У квітні режисер 47-річний Андрій Крітенко поставив спектакль "Павлік Морозов" за п'єсою Подерв'янського. Нині разом працюють над новою постановкою.

— На початку наступного року хочемо звозити "Павліка Морозова" до Львова, ще поїздити Україною. На 16 квітня в київському клубі "Крістал Холл" призначили прем'єру вистави "Сни Васіліси Єгоровни". Режисер каже, що професіоналізм українських акторів нічого не вартий. Це лише напрацьовані штампи. Хороший актор має бути самим собою. Хто бачив виставу, пам'ятає двох чудових стриптизерш, які грали самі себе — чесно, добре й гарно.

По завершенні виступу Подерв'янський разів зо п'ять розписується на 2-гривневих банкнотах.

— На жаль, у автора не зміг взяти, можете ви автограф поставити, — хлопець у чорному плащі кладе на стіл том "Одісеї" Гомера.

— Оце правильно, таке й треба читати, — розписується на форзаці Подерв'янський. — Вважаю, до 35 років кожен має прочитати все, що того варте. Я так зробив. Тепер за що нове не візьмуся — після двох сторінок книжка летить у смітник. А от Гомера, Шевченка, Пушкіна, Фолкнера, Платонова, Шекспіра можу весь час перечитувати. Хоча найбільше на мене вплинули дитячі поїздки в село на Полтавщину. Мене туди батьки закидали до дідуся й бабусі. Дід був затятий рибалка й винаймав там хату на річці Псел. Одну картину, варту Гомера, запам'ятав на все життя. Здоровенні п'яні мужики ловили сома в глибокому озері вночі. Голі до пояса, у татуюваннях, на гумових човнах випливають на середину. Не видно нічого, тільки блимають цигарки. І густий мат стоїть над озером. А сом там живе такий, що давить бугаїв. Перед тим у сільській кузні кують величезний гак. Сом поперевертав усі човни й пішов геть. Усі мало не потонули, але з гордістю показували гак, який сом розігнув повністю.

×