10 грудня у Києві, в науковій бібліотеці ім. Вернадського на Московській площі, відкрилася виставка живопису 66-річного художника Володимира Євтушевського.

— Розмалював у цирку 50 квадратних метрів стіни ще 1976 року. Але їх по-варварському знищили, — зітхає він. — Сказали, що по краю пішов грибок.

Майстерня художника на Ярославовім Валу біля Львівської площі це маленька кімнатка, заставлена картинами. Стоїть порожній мольберт, заляпаний фарбами. Пахне олією, лаками.

Володимир Євтушевський показує фотографії знищеного 1989 року оформлення Київського цирку. На стіні художник зобразив клоунів, акробатів, дресирувальників.

— Зараз облицювали те місце рудим ракушечником, — хитає головою.

Багато років Євтушевський займався монументальним розписом культурних закладів. А на початку 1980-х узявся за цикл портретів діячів історії "Суцвіття України".

— Оце гетьман Мазепа, — відвертає полотно від стіни. — Це — Микола Гоголь. Малювати я розпочав задовго до появи телевізійного шоу "Видатні українці".

Розгортає каталог, показує портрети співаків Анатолія Солов"яненка й Назарія Яремчука, композиторів Віталія Кирейка та двох Майбород — Георгій і Платона.

— Півтора десятка намалював кобзарів-бандуристів, — додає. — Починаючи з Федора Жарка, Григорія Ткаченка, Семена Гнилокваса. Із теперішніх — Володимира Горбатюка, Василя Нечепу. Деякі з сучасників позують, а далі я вже домальовую з фотографії.

У циклі "Суцвіття України" понад 50 портретів. Деякі придбав національний історико-етнографічний заповідник у Переяславі-Хмельницькому.

Матрьошечники дивилися на нас вовком

— Купували за символічну суму. Давали сотню-дві гривень за портрет — по ціні фарби й рамки, — говорить митець.

Заповідник цього року подав кандидатуру художника на здобуття Шевченківської премії.

— Але на другому турі мене зрізали, — всміхається. — Премій менше, ніж тих, хто хоче їх отримати.

Євтушевський пригощає кавою по-польськи — запареною як чай. Згадує, як у середині 1980-х вони з другом, уже покійним художником Федором Тетяничем, перевдягнулися в інопланетян і прийшли на партійні збори у Спілці художників на Львівській площі.

— Хоч ми були безпартійними, але ж начебто їм мали підчинятися, — пояснює. — Прийшли й кажемо: ви нічого не розумієте у мистецтві!

Партійці сполошилися, почали викликати "швидку", дзвонити в КДБ. Художники втекли.

Коли 1987 року в Москві став керувати Борис Єльцин, митцям дозволили малювати на вулицях. Українські художники вирішили таку саму гучну акцію влаштувати в столиці СРСР.

— Пройшлися всім Арбатом у тих самих інопланетних скафандрах! Поміж матрьошками, дерев"яними ложками і гжельськими чарками, — згадує Євтушевський. — Кажучи по-теперішньому, ми зробили перформанс. Матрьошечники дивилися на нас вовком, бо на них перестали звертати увагу. Весь Арбат побіг за нами.

Довідавшись про цю подію, Євтушевського й Тетянича запросив у свою виставу "О-о-и" ("Чорнобиль") тоді ще маловідомий режисер Андрій Жолдак. Вони грали божевільних художників.

— Федір дуже від того загордився. Сказав, що це він усе придумав, а я лише до нього примазався. Ну я й не сперечався, — говорить митець.

Виставка Володимира Євтушевського триватиме до 24 грудня. Вхід вільний.

1941, 4 червня — Володимир Євтушевський народився в Дніпродзержинську Дніпропетровської обл.
1959 — закінчив металургійний технікум
1962 — вступив до Київського художнього інституту на факультет живопису, за п"ять років закінчив
1969 — одружився, за два роки народилася донька Наталя. Дружина Валентина Савеліївна — інженер
1975–1977 — у Ворзелі під Києвом оформив піонерський табір мозаїками та карбівкою; у столичному цирку розмалював стіну, 1989-го розпис знищили
1981 — оформив дитячу бібліотеку ім. Бойченка на Русанівці в Києві
1982 — розписав міську бібліотеку в Білій Церкві

×