— Коли хочеться всіх послати під три чорти, плюнути й залишити українців насолоджуватися власним вибором, згадуємо Ніла Хасевича. Він був головним художником Української повстанської армії. З 1943-го по 1952 рік воював у підпіллі. Не мав ноги, ходив на саморобному протезі, — каже письменник Дмитро Капранов, 52 роки.
Із братом Віталієм видали історичний роман "Паперові солдати". Присвячений Нілу Хасевичу та головному мультиплікатору студії Волта Діснея, американцю українського походження Біллу Титлу.
— Зустрічаються 1929-го у Варшавській академії мистецтв. А далі їхні шляхи розходяться. Хасевич відмовляється їхати в Америку, повертається в Україну, — продовжує Капранов.
— Був одним із найкращих студентів. Виставки робіт Хасевича проходять у США. Там видають його альбоми. Художника запрошують в Америку працювати, але він уже був членом Організації українських націоналістів. Розумів, що його місце тут. Вибирає вмерти за Україну. Ми подумали, а ким би став Ніл Хасевич, якби поїхав у Штати. І знайшли відповідь — це художник студії Дісней.
Білл Титла народився в штаті Нью-Йорк. Батьки походили із села Підгайці на Тернопільщині. Назвали сина Володимиром. Він розмовляв українською, ходив до нашої церкви, співав народні пісні. Як художник увів у зображення тривимірність, за що отримав прізвисько "Мікеланджело від анімації". Створив героїв діснеївської класики — "Білосніжка", "Пінокіо". Із свого сина Петрика змалював Дамбо — слоненя, яке вміло літати за допомогою вух.
— Титла малював Америку майбутнього. Хасевич — Україну. Якою вона має бути. Ніл недооцінений. Це феномен людей, які свідомо відмовилися від еміграції, реалізації. Наприклад, Тарас Шевченко міг поїхати в Італію. Микола Лисенко — в Австрію. Зараз почали вишукувати тих, хто поїхав з України і десь там досягнув успіху. Тому в нас Лисенко в загоні, а ми шукаємо українське коріння в Петра Чайковського, в якого його майже не було. Це тому, що українцям катастрофічно не вистачає самоповаги. Наше покоління виховане в комплексі меншовартості перед Москвою. Сьогодні комплексуємо перед європейцями, американцями. Забуваємо, що українці зробили багато. І підняття саме таких героїв, як Хасевич, постатей світового значення, як Титла, повинно примусити поважати себе і свою націю.
Суть нашої книжки — усвідомлення, що Україна свою незалежність не отримала, а здобула. Ціною багатьох людських жертв.
"Паперові солдати" писали за матеріалами слідчих справ, допитів родичів, колег героїв.
Ще одна лінія твору — це феномен людських можливостей. У 16 років Ніл Хасевич потрапляє під потяг. Втрачає ногу, не може працювати, від нього йде дівчина. Отримує компенсацію від залізниці й витрачає на освіту. Але на завершення навчання грошей не вистачає. З дипломом учителя Хасевич повертається додому на Волинь, викладає малювання. Під час Другої світової керував друкарнею повстанців. Працював художником і редактором сатиричних журналів УПА "Український перець" і "Хрін". Оформляв летючки, листівки, підпільні видання, випустив альбом карикатур. Розробляв також проекти прапорів, печаток, бланків. Загинув 1952-го в бою з військами МГБ на Рівненщині.
Український культурний фонд викупив тисячу примірників "Паперових солдатів". Через громадські організації роздаватимуть серед людей з інвалідністю.
4 
35413
Коментарі