У неділю, 13 липня, композитор Мирослав Скорик відзначає 70-річчя. Нині маестро працює у Львівській і Київській консерваторіях, часто гастролює за кордоном.

Зустрічаємося у Львівській обласній спілці композиторів, яку він очолює. У книжковій шафі біля робочого столу — томи Великої радянської енциклопедії. Навпроти — чорний рояль. За ним — бюст Тараса Шевченка.

— Нещодавно включив телевізор — чую в серіалі свою "Мелодію", — розповідає про одну з найвідоміших своїх композицій. Кажуть, Скорик написав її за одну ніч для фільму "Високий перевал". — Використали без мого відома, не отримав ані копійки. Що ж мені тепер, з ними судитися? Зараз оце дзвонили, знімають ще якийсь серіал, і теж хочуть використати "Мелодію" запропонували 200 доларів, — сміється. — Та нехай уже беруть. Могли б і не дзвонити.

Бабуся композитора була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької. Саме Крушельницька запримітила музичні здібності у 6-річного Мирослава.

— Я присвятив їй балет "Повернення Батерфляй", — каже композитор. — Там використано музику Джакомо Пуччіні, бо вона виконувала багато його творів.

Коли Мирославові Скорику було 9 років, його родину вивезли до Сибіру, в шахтарське містечко Анжеро-Судженськ.

— Узимку там часто падав чорний сніг, — згадує. — Батько, випускник Віденського університету, працював спершу сторожем на цегельному заводі, тоді в бані. Тільки в останні роки вдалося влаштуватися вчителем німецької мови у школі. Але там була музична школа. Викладачі зібралися доволі сильні. Звичайно, не з власної волі вони туди з"їхалися. Грати на фортепіано мене навчала учениця Сергія Рахманінова.

Повернувшись до Львова, Скорик вступає до Львівської консерваторії, потім — у Москву. Починає писати власні твори. У своїх композиціях використовує рок-н-рольні та джазові мотиви.

— Організував джазовий ансамбль — "Веселі скрипки". Там було п"ять скрипалів і ритм-група. Виступали у Києві, Москві. За концерт отримували по 4 карбованці.

За концерт отримували по 4 карбованці

1964 року режисер Сергій Параджанов запропонував композиторові написати музику до фільму "Тіні забутих предків".

— Хотів, щоб над музикою працював львівський композитор, — каже Мирослав Михайлович. — Послухав на радіо твори місцевих авторів і вибрав мене. Два роки ми їздили Карпатами. Я не тільки писав свою музику, а й збирав народну. Бо ж серйозних експедицій у Карпати тоді не влаштовували. Деяких музикантів возили на студію в Київ, люди вперше за межі свого району виїжджали. Якось треба було записати одразу п"ять трембіт. Інструменти знайшли в Косівському районі. Відвезли до Івано-Франківська автобусом, а звідти мав летіти літак. Трембіти ніяк не пролазили в салон. Ледве запхали.

Кіношники якось влаштували з місцевими змагання — хто більше вип"є, — згадує далі. — Спочатку попереду були гуцули. Але на третій день відпали, а кіношники далі трималися. Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова, оператор Юрій Іллєнко — усі добряче могли випити. Параджанов — той алкоголю майже не вживав, міг тільки трошки сухого вина пригубити.

Мирослав Скорик — автор музики до понад 40 кінофільмів. Торік підготував музичний супровід до мультсеріалу "Лис Микита" за казкою Івана Франка.

— Писав музику на комп"ютері, — зізнається. — Музика — тільки як фон до тексту. Уже готові всі 26 серій.

За поемою Франка "Мойсей" Скорик створив однойменну оперу. Її прем"єра відбулася 2001 року, коли у Львові гостював Папа Іван Павло ІІ.

— На "Мойсея" директор Тадей Едер вирішив попросити коштів у Папи Римського. Усі казали, що це безнадійно. Греко-католицький кардинал Любомир Гузар не вірив, але листа Папі передав. Ватикан виділив кошти. Перед прем"єрою Папа під"їхав до оперного театру на папамобілі. Ми з Едером і виконавцем головної ролі Олександром Громишем підійшли до нього на вулиці. Громиш був уже загримований під Мойсея. Папа потис усім нам руки і подарував пам"ятні медалі.

У вільний час композитор полюбляє збирати гриби.

— У нас є дача біля Сколе (райцентру на Львівщині. — "ГПУ"). Збереглася ще від бабці, Крушельницька туди часто їздила. Коли там буваю, завжди вибираюся на гриби. Збираю навіть такі, які селяни оминають — мухомори, наприклад. Вони ж не всі отруйні, деякі навіть дуже смачні. О шостій ранку встаю, іду до лісу. В Австралії гриби збирав, у Штатах. В Америці гриби не пахнуть. Знаєте, є такий міф, що індіанці прокляли приїжджих європейців, і тепер уся рослинність там не має запаху.

Де святкуватиме день народження, Мирослав Скорик не зізнається. Каже, запросить родичів і найближчих друзів. Восени планує поїхати до США — дасть концерти у Вашингтоні, Нью-Йорку й Техасі.

1938, 13 липня — Мирослав Скорик народився у Львові в родині вчителів
1947 — родину вислали у місто Анжеро-Судженськ Кемеровської області
1955 — вступив до Львівської консерваторії
1960 — вступив до аспірантури Московської консерваторії
1963 — наймолодший член Спілки композиторів України
1987 — лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка
1988 — народний артист України
Одружений з Адріаною Стельмах — журналісткою Львівського телебачення. Має доньку від попереднього шлюбу Мілану, 43 роки, трьох онуків

×