четвер, 29 липня 2021 00:40

Українським композиторам не вистачає освіти

Українським композиторам не вистачає освіти
Канадсько-українська композиторка та виконавиця Соломія Мороз виступила на концерті "Синтез Аеро Струни" в рамках музичної програми Книжкового арсеналу в Києві. Фото: book.artarsenal.in.ua

— Багато хто думає, що бандура — інструмент з минулого. Це не так, — каже композиторка 40-річна Соломія Мороз. Із бандуристом Володимиром Войтом виступила в музичній програмі Книжкового арсеналу. Бандура звучала із флейтою на тлі електрон­ної музики.

Соломія Мороз народилася у Львові. У 12 років із матір'ю переїхала в Канаду. Віт­чим — Віктор Мішалов, засновник і керівник Канадської капели бандуристів. Закінчила консерваторію в Торонто й музичний факультет університету в Оттаві. Навчалася в амстердамській консерваторії в Нідерландах. Зараз продовжує навчання в Англії.

У Британії відчуваєте свою українськість?

— Ні, скоріше почуваюся "дуже-канадкою".

Тобто?

— Коли говорю англійською, за моїм північноамериканським акцентом одразу визначають, звідки приїхала. Британці досить стримані. А я відкритіша у спілкуванні. Можливо, це вплив українського виховання.

В Україні часто буваєте?

— Так, останнім часом навіть частіше, ніж у Канаді. Мені тут подобається. Хочу допомагати колегам, підтримую культурний розвиток. Тут багато музикантів, які прагнуть міжнародної співпраці. Намагаюся сприяти реалізації різних проєктів.

Ви спершу були флейтисткою, а тоді стали також композиторкою.

— Завжди мала бажання не тільки виконувати музику, а й творити її. Перестроюватися у мене легко виходить. Можливо, тому що давно займаюся цими двома напрямками професійно.

Даю приватні уроки гри на флейті. Тепер більше працюю з людьми з обмеженими можливостями. Це робота зовсім немузична, радше соціально-адаптивна. Але досвід цікавий.

Хотіла б викладати композицію.

Чого б ви навчали своїх учнів передусім?

— Не обмежувати себе уявленнями про музику та композиційні підходи. Бути відкритими до різних напрямків у пошуку себе, стилю. Також важливо постійно ділитися досвідом із колегами. Приймати і переймати чужий. Якщо й критикувати чиюсь творчість, то робити це з пошаною.

Як народилася ідея проєкту, який ви представляли в Києві?

— Я познайомилася з Любою Морозовою, авторкою й кураторкою музичної програми Книжкового арсеналу. Вона приїздила в Гаддерсфілд. Це містечко на півночі Англії цікаве тим, що тут проходить найстаріший у Європі фестиваль експериментальної й авангардної музики. Люба шукала британських виконавців для виступу в Києві. Я їй декого порадила, але подумала, що й сама можу дещо запропонувати. Це наша програма з бандуристом Володимиром Войтом. Маємо спільні творчі інтереси — сучасна музика, імпровізація. Він грає на харківській бандурі (харківський спосіб гри на бандурі розробив Гнат Хоткевич. Інструмент утримують так, щоб можна було легко грати обома руками в цілому діапазоні. За СРСР його витіснили бандури Чернігівської фабрики. На них бракувало механізму для перелаштування. Тому важко щось заграти поза кількома тональностями. Так народну музику намагалися відрізати від коріння. — ГПУ). Для мене цей інструмент завжди був символом нелегкої української емігрантської історії. Ми знаємо про всі ці переселення бандуристів. Багато залишилися за океаном — у США, Канаді, Австралії. Але майже всі вони продовжували свою справу.

Бандура й електронна музика — незвичне поєднання.

— Для мене будь-який інструмент може бути частиною мого звукового світу. Цікаво розширювати темброву палітру, шукати нових музичних барв та інтонацій. Звичайно, завжди хочу трошки здивувати публіку. Бандура — дуже цікавий інструмент, особливо на Заході він сприймається з великим інтересом. Але цього разу я хотіла не просто вразити слухачів. А показати, наскільки чудово й сучасно із повністю новими композиційними підходами можуть звучати флейта й банду­ра, підсилені електронною музикою. Це заслуга також Володимира Войта. Він відкритий до нового і сам запропонував чимало цікавих ідей.

Дві композиції — це була імпровізація. Крім моїх авторських робіт, звучав, наприклад, твір сучасного американського композитора кобзаря Юліана Китастого.

Як оцінюєте рівень сучасної музики в Україні?

— Мій досвід обмежений музичними середовищами Києва та Львова. Але з того, що чула, можу сказати — рівень доволі високий. Особливо у виконавстві. Музиканти зацікавлені грати й вивчати сучасну музику. Водночас у композиторстві є певні складнощі — як в освіті, так і у функціонуванні цієї сфери. Інакше так багато композиторів не виїжджали б за кордон на навчання. Дехто там і залишається. Здається, в Україні їм важко вижити.

Зараз ви читаєте новину «Українським композиторам не вистачає освіти». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі