— 1970-го почала працювали на Львівській фабриці кахлів. Не змінювала роботу протягом півстоліття, — розповідає львівська художниця Оксана Чепурна, 67 років. У столичній галереї "Митець" відкрили її виставку художньої кераміки "Вічність Трипілля".

— Прийшла на підприємство 17-річною. Починала з цегли, найпростішої фасадної плитки. Останні два десятиліття досліджую трипільську культуру. Давні символи використовую у своїх роботах. Їх можна читати. Трипільці мали знаки різних предметів, явищ — сонця, води, перемоги, врожайності. Звичайні завитки — теж невипадкові, символізують продовження життя. Працюю в техніці ангобного розпису — глиною по глині. У трипільців не було штучних матеріалів, барвників, які маємо зараз. Користувалися кольоровою глиною — зеленою, червоною, білою. Хотіла показати, що і за допомогою природних матеріалів можна створювати сучасне мистецтво.

— У роботах Чепурної немає повторів, — каже мистецтвознавець Валентина Єфремова, 70 років. — Давню символіку не змальовує, а переосмислює. Це створює діалог між епохами. Трипільську культуру маємо досліджувати, популяризувати. Вона створює Україні впізнаване у світі обличчя.

— Розкопки показують, що трипільці існували на території України у IV–III тисячоліттях до нашої ери, — говорить 63-річна Раїса Заклецька, керівник ансамблю "Зернятко". — З їхньої культури бере свої витоки українська. Подібні символи бачимо на вишиванках, рушниках. Три роки тому поставила вокально-танцювальний номер на 15 хвилин. У ньому уявила, як трипільці зустрічали весну. Дійство показували у Японії. Відвідувачі запитували: "Ви взяли це з нашої культури?" Колись давні цивілізації були споріднені. Тому в інших можемо впізнавати щось своє.

Виставка "Вічність Трипілля" триватиме до 29 вересня.

×