Виставу "Безхребетність. Вечір для людей із порушеною поставою" за однойменним твором сучасного німецького драматурга Інґрід Лаузунд поставили в київському Центрі сучасного мистецтва "ДАХ". В основі історії — будні офісних працівників. Виконуючи одноманітну роботу і пригинаючи спину перед шефом, вони поступово втрачають власне "я" і перетворюються на "безхребетних" створінь. Режисер постановки — керівник "ДАХу" Владислав Троїцький, 43 роки.
Невелика сцена театру оббита металевими листами. Зроблено кілька перегородок півколом. За ними сидять п"ять працівників офісу, схилившись над робочими місцями. Вони не дивляться одне на одного. Спілкуються через камери, підвішені перед кожним. Власне акторів майже не видно. Глядачі бачать крупним планом обличчя героїв, які проектуються на великий екран углибині сцени.
Постійно перебуваючи кожен у своїй комірчині, працівники розучилися спілкуватися. Тому вистава майже повністю складається з монологів. Якось співробітники вирішують зібратися й обговорити всі проблеми. Однак сівши півколом, не можуть видавити із себе ані слова. Мовчки курять і розходяться по місцях.
Моментами істини стають виклики до шефа. Що відбувається в кабінеті начальника, глядачам не показують. Видно лише результати розмови: симпатичний і впевнений у собі Крецкі (Володимир Міненко, 21 рік) виходить звідти в клоунському ковпаку, сіра офісна миша Крістенсен (Вікторія Литвиненко, 22 роки) — з розірваними панчохами і ножем у спині. А відповідальна Шмітт (Дарина Бондарева, 32 роки) — із розмазаним по обличчю тістом. Про гідність і самолюбство вони забувають.
Доведені до відчаю двоє працівників вирішують звільнитися. Та сміливості на це так і не вистачає. Тоді всі ховаються від всевидючого ока камери в туалеті та сумно затягують пісню "Єстедей" гурту "Бітлз". Здається, нарешті вони об"єдналися.
Із іронією і гумором у "ДАХу" констатують: люди в сучасному світі перетворюються на гвинтики системи. І ці гвинтики не повинні мати ані почуттів, ані власного обличчя.
3 
35413
Коментарі