Перекладач Сергій Борщевський, 61 рік, у 1980-х уклав парі, що візьме інтерв"ю в Габріеля Гарсія Маркеса. І виграв: показав Маркесу його роман "Осінь патріарха" у своєму перекладі, й метр погодився на бесіду. У 1994–1997 роках Борщевський був на Кубі другим секретарем посольства України, потім — в управлінні культурних зв"язків МЗС. Цієї весни залишив дипломатичну службу. У Спілці письменників завідує відділом міжнародних зв"язків.

Розмовляємо в його квартирі на Лук"янівці. На стіні гравюра — вуличка у старій Гавані, де любив випити чарку Хемінгуей, і кубинська тарілка з зображенням маяка й написом: "Не зазіхайте, байстрюки, на українські маяки!".

— Ця тарілка у мене висіла в МЗС! — каже господар.

Цієї осені Спілка письменників ініціювала створення міжнародної асоціації "Слово без кордонів". Одне з її завдань — просування наших авторів у світі.

Навіщо у світі перекладати нашу літературу? Там і без нас є що читати.

— Без нас картина буде неповною. Вони це розуміють. У нас цим на державному рівні ніхто не опікується.

Але ж наших перекладають — Забужко, Андруховича, Винничука, інших.

— Ідеться про поодинокі імена, а не про презентацію літератури. В СРСР було видавництво "Прогресс", де постійно працювали зарубіжні редактори, перекладачі. В Україні ж тоді у видавництві "Дніпро" була єдина "зарубіжна" редакція. Для перекладу часто обирали не найкраще, а найрадянськіше.

Коли розвалився СРСР, у нас, замість утворити в Україні видавництво, аналогічне "Прогрессу", знищили оту єдину редакцію. І фахівці, яких ніким не заміниш, розійшлися. Скажімо, Володимир Шелест служить перекладачем у нашому посольстві в Німеччині. Інші теж розбіглися. Тим часом у нас є блискучі письменники, і ми повинні створити в світі адекватну картину нашої класичної й сучасної літератури. Маємо й дуже гарну публіцистику, націлену на захист українських інтересів. Це треба перекладати й видавати за кордон — щоб нас там розуміли. Бо антиукраїнської літератури в світі багато, а проукраїнської дуже мало. Ось чому утворення асоціації "Слово без кордонів" мені видається механізмом для нормальної співпраці.

Окрім нас, це цікавить іще когось?

— Мабуть, так, якщо до Києва заради цього з"їхалися письменники з 15 країн, від Японії до Англії та Ізраїлю.

Які країни успішно просувають свою літературу в Україні?

— У Києві є представництво Ґете-інституту, Альянс Франсез, Британська Рада, Польський інститут. У них є стипендії на навчання і на докторантуру, різні премії для перекладачів, як-от французька премія, що в Україні зветься "Сковорода". Ми також думаємо про заохочення зарубіжних перекладачів. Є люди, гідні того, наприклад Віра Річ: вона 50 років перекладає нашу літературу англійською мовою. Або Мотохіро Оно, у нього в Токіо є ціле видавництво "Дніпро".

Добірку болгарської поезії перекладають в Одесі, бо у столиці вже нема кому

Про що йшлося на київській зустрічі літераторів асоціації "Слово без кордонів"?

— Уклали угоду про взаємне заохочення роботи перекладачів та обмін перекладацькою молоддю. Це життєво необхідно нині. В СРСР було 15 республік, і лише в двох з них (окрім, звісно, Росії) переклади робили з оригіналу, а не з російської. Це Естонія й Україна! А зараз ми втрачаємо цю першість. Є мови, з яких у нас уже не можуть перекладати навіть у Києві. Добірку болгарської поезії перекладають в Одесі, бо в Києві вже нема кому. Отже, головне — підготовка перекладачів, наших за кордоном і закордонних у нас. Про обмін вже домовилися з Болгарією та Польщею.

На книжкових розкладках, здається, вашу проблему вирішено: там повно примітивних "разговорніков" для туристів, і то — все.

— Бо нема інфраструктури. Був у СРСР і тепер є в Росії журнал "Латинская Америка". На Кубі є Інститут Азії та Океанії та Інститут європейських досліджень. Я там отримав диплом за лекцію про конституцію Пилипа Орлика. А в нас є Інститут Латинської Америки? Я в Гавані знав трьох кореспондентів ІТАР-ТАРС, кожен з них закінчив Інститут міжнародних відносин у Москві, добре володів іспанською. В нас окремо існує журналістика й окремо — міжнародні відносини.

Скільки заробляє в нас літературний перекладач?

— Наскільки знаю, переклад одного друкованого аркуша (24 сторінки. — "ГПУ") коштує 300 гривень.

Це значно менше, ніж заробляє перекладач на бізнесових переговорах.

— Але так воно є, робіть висновок самі.

Нещодавно вийшла ваша книжка перекладів "Збірка поетів Іспанії та Латинської Америки". Над чим працюєте зараз?

— Для харківського видавництва "Фоліо" перекладаю дві книги прози Борхеса. Це буде цілий шеститомник, він вийде наступного року.

×