"Учора вийшов від Діми Стуса (син поета Василя Стуса. — "ГПУ") і зайшов на Лук"янівський ринок. Зрозумів, що я лох, бо весь час скупляюся в супермаркетах, — скаржиться письменник і видавець 42-річний Сергій Пантюк. — За 50 гривень приніс шмат м"яса до борщу, виноград, сливи, банани. Там копієчні ціни!"
Минулого тижня Пантюк підписав угоду з видавництвом "Донбас", яке виграло тендер на видання творів 10 найкращих вітчизняних письменників.
— Мене теж віднесли до таких, — робить круглі очі. — Подзвонили, сказали умови. Обіцяють штуку "зелені" гонорару. 300 доларів візьму книжками, решту готівкою. Роман маю здати після Нового року. Це роман про помсту — право людини судити, коли держава безсила. Події відбуваються в Чернівцях на початку 1990-х.
Пантюк повернувся з Форуму видавців у Львові.
— Їздив як письменник, а не видавець. Торік мав необережність презентувати там книжку "Донецька мафія. Перезавантаження" Бориса Пенчука. Витратив 500 доларів. Ледве відбив гроші. Там платиш за оренду місця, за рекламу, оголошення, презентації. Є навіть доплата за стільці.
Сміючись, розказує, що увійшов до списку претендентів на звання секс-символа літератури.
— Коли був молодий, мене знали як ловеласа. Такі ходили легенди. А легенда — це хвіст, від якого не відкараскаєшся.
Каже, що еротичні фрагменти використовує лише у прозі.
— Ніколи не писав про секс в поезії. Усе, що не робить ліричний герой, приписують авторові. Поетеса Вікторія Стах під псевдонімом Мстислава Чайка пише про це з легким стьобом. Там коханням займається не лірична героїня, а мавка.
"Видавництво Сергія Пантюка" відкрив 2003-го.
Не може гопник розмовляти, як професор
— Будь-яка поетична книжка неприбуткова. Окрім хіба що Василя Кожелянка, який продався повністю, — розповідає, попиваючи боржомі. — Приходять молоді поети, просять їх надрукувати. Вартість поетичної збірки на 60 сторінок із чорно-білою обкладинкою 500 доларів, із кольоровою — 600-700. Якщо бачу, що книжка продасться, половину витрат беру на себе. Наклад — 300-500 примірників. Забираю половину собі на продаж, половину — автору.
Наступного року планує випустити календарі з фотографіями українських письменників. Підпише його: "Письменника варто знати в обличчя".
— Чому ведучий, у якого дві звивини і то від гребінця, як папуга, читає те, що йому написали, і стає знаменитим? А письменника, який творить і вболіває за глобальні речі, ніхто не знає. Письменника треба не гламуризувати, а робити відомим. Собівартість календарика при накладі 50 тисяч — 2 копійки. Витрачу на це тисячу доларів. Розкладу календарики у книгарнях і на пошті.
У Чернівцях Пантюка запрошували взяти участь в акції "На захист репресованих слів". На її проведення в організаторів забракло коштів.
— Якби ми від народження ховали оцей палець, — згинає середнього пальця на правій руці, — він би став сороміцьким. Наші словники мають ввести лайливу лексику з позначкою "не ценз.", бо ці слова є в лексиці. У творі не може гопник розмовляти, як професор. На прозовому семінарі в Ірпені Юрій Мушкетик каже: "Українцям не зовсім характерні матюки. У росіян вони передаються з молоком матері". Тут відкриваються двері, й п"яненький Кокотюха гукає: "Ви, х.., що забули про вечерю". Потім Кокотюха описав цю історію у своїй книжці.
4 
35413
Коментарі
3