Своє 20-річчя гурт "Мед Хедс XL" відсвяткував у середу концертом у столичному клубі "Крістал Холл". Зустрічаємось із лідером групи Вадимом Краснооким, 37 років, напередодні в його офісі у центрі Києва. Він у сірій кофті на "блискавці" й чорних джинсах. На ногах чоботи на товстій платформі "Доктор Мартінс", у вусі — масивна сережка. Привітавшись, сором'язливо сідає на край канапи й складає долоні в замок.

— Часів, коли рок-музика була у повному дефіциті, не застав. У 1980-х єдина радянська фірма грамзапису "Мелодія" видавала платівки деяких рок-гуртів, — говорить Вадим Красноокий. — У Києві було таке місце — "балка", де по вихідних збиралися меломани й "культурні" фарцовщики. Продавали зарубіжні платівки. У магазині вони коштували 2–3 карбованці, а тут могли і за 20 продавати. Навіть валюта ходила. Щоб купити платівку, щоразу треба було кров здавати. Заслухували її до дір і переписували на мільйони касет. Це робило музику цінною, її уважніше слухали. Зараз будь-який альбом можна за 5 хвилин скачати з інтернету. Це вже не музика, а "музичка". Мінялися платівками з меломанами з усього Союзу. Надсилали якісь записи хлопцям у Санкт-Петербург, а вони нам звідти інші. Ще писали листи не дуже відомими рок-групам у Велику Британію і Німеччину. "Привіт, ви класні пацани, слухаємо вашу музику. Виходить ваш новий альбом, але ми не можемо його купити, бо живемо в Радянському Союзі". Вони були в шоці: далеко не суперзірки, а їм пишуть із Радянського Союзу — це ж ніби з іншої планети. Безкоштовно надсилали нам кілька платівок.

Дрес-кодом рок-музикантів були футболки з емблемою улюбленого гурту, ковбойська хустка, фірмові барвисті куртки.

— Коли виривалися за кордон, тарилися всім, що бачили. У Гамбурзі магазинчик рокерських речей був розташований у знаменитому Кварталі червоних ліхтарів, осередку проституції та порноіндустрії. Стало цікаво, що продається в німецькому секс-шопі. Виявилося, що там багато крутих рок-н-рольних речей: взуття, ремені з полум'ям на пряжці. Тоді почали закуповуватися по секс-шопах. Але найбільша проблема українських рок-виконавців у 1990-х — відсутність місць, де можна було пограти для публіки — кафе, клубів. Скільки не грай по гаражах, професіоналом не станеш.

Літери XL, що означає "дуже великий розмір", приписали до назви 2004-го. Тоді музиканти подвоїли склад, додали духову секцію.

— Рок-н-рольщик має померти до 30 років. Я цього не зробив, а все, що ми хотіли сказати у цьому стилі, сказали. Та музику кидати не хотіли, тому змінили стиль. І не тільки. Я став вегетаріанцем, веду здоровий спосіб життя.

×