…Раптом від одного з барів до нас метнувся худий і нафарбований хлоп. Його рухи були різкими та нескоординованими — схоже було, що він нанюхався кокаїну.
— До нас, до нас! — закричав він. — Тільки до нас, і в нас такий кайф, якого ви ще не знали!
— Спасибі, — відповіла я дещо збентежена напором. — Ми просто гуляємо.
Проте хлоп не звернув на мене жодної уваги. Він махав руками, як навіжений, і реготав. Ми спробували його проминути, проте він побіг за нами.
— Заходь! Ходи сюди! — і він стрибнув на шию Дарелу.
Дарел ніяково розвів руками.
Хлоп почав гладити його по спині і цілувати куди попало — у груди, плечі, підстрибувати до шиї. Мені це подобалося менше і менше.
— Ми не хочемо нікуди заходити, ми просто гуляємо, — намагався йому пояснити Дарел англійською, одночасно м"яко віддираючи його руки від своєї талії.
— Давай! Давай! Іди до мене! — волав хлоп, витираючи свою косметику об футболку мого мужчини.
— Дарел, ходімо, — гукнула я.
— Зараз, я його відчеплю, — відгукнувся той. Хлоп схопив мого мужчину за задню кишеню, міцно вчепившись пальцями в те, що було під нею, наставив губи і почав ставати навшпиньки і наближатися до його обличчя.
Десь далеко в моїй свідомості заграла сурма, яка зазвичай розпочинає бій з биками. На мою власність вчиняли напад.
Обома руками вчепившись у його сорочку, я потягнула атакуючого хлопа назад. Він не піддавався, тоді я вхопила його за штани.
Той відчув агресію ззаду і розвернувся. Його обличчя виглядало божевільним через розмазану косметику на очах.
— Аааххр! — рикнув він і кинувся на мене. Я відбігла назад крізь юрму, але він мене швидко наздогнав і схопив за плечі. Я відвела його ліву руку і швидко пірнула під неї. Він розвернувся і схопив мене за футболку. Я вдарила його по руці, не дивлячись, і рвонулася вперед. Він футболку не відпустив, а притягнув до себе. Я стрибнула на правій нозі, розвернулася і гехнула його по спині лівим коліном. Він зашипів і схопив мене за ліву ногу ззаду. Стрибаючи на правій нозі, я спромоглася дати йому в щелепу. Удар вийшов несильним, тож я трохи відвела руку і врізала йому по носу, доки він намагався задерти мою ногу ще вище. Хлоп замружився від болю і наосліп ухитрився вхопити мою праву руку, водночас відпустивши мою ногу. Він учепився в мою кисть зубами. Від шоку сльози затемнили мені очі. Обидва мої коліна виявилися вільними, тож я заїхала одним з них йому між ноги. Не пам"ятаю, яким саме. Він охнув, тим самим розчіплюючи зуби, і склався вдвічі. Я відскочила просто в обійми Дарела, який нарешті пробився крізь кільце друзів хлопа, що миттєво його оточили, як тільки почалося весело.
— Швидко, швидко, валимо звідсіля, — сказала я, задихаючись. — Ну його в дупу, такі горянські пристрасті. Пішли у найближчий бар, я хочу бренді терміново.
— Добре, — сказав дещо здивований Дарел. — Зараз знайдемо.
Ми забігли кудись, але черга видалася мені задовгою.
— Швидко, швидко, в наступний бар, — вимагала я. Проте наступний був такий самий заповнений народом.
— Швидко, таксі! Таксі!
Якась машина зупинилася біля нас.
— Готель Зубіальде, пор фавор, і дуже швидко!
Таксист без жодних питань розвернув машину поперек руху і поїхав, куди було треба.
— Я дуже співчуваю, що тебе це так потрясло, — сказав вражений Дарел. — Зараз ти вип"єш чогось, і все буде о"кей.
— Мене нічого не потрясло, — буркнула я. — Цей козел вкусив мене за руку, я хочу залити рану спиртом.
— Як вкусив? — охриплим голосом сказав Дарел. — Де вкусив?
— Ось, будь ласка, — показала я. — Бачиш?
Ти полізла битися за мене. Я такої жінки ніколи не зустрічав
Навіть у притемненому світлі іспанського таксі було видно почервонілі відмітки на моїй руці. Крові не було, але зуби виднілися добряче.
— Він на тебе напав? — заревів мужчина, чия дама постраждала майже в його присутності. — Водію, ми повертаємо назад! Я хочу дати йому в морду!
— Тихо, тихо, не кричи. Він тебе не розуміє.
— Переклади йому, що ми маємо поїхати на те місце!
— Нічого я не буду перекладати. Я вже дала йому в морду, і я хочу зализати рани.
— Так, звичайно... Ти заллєш рану, а потім ми поїдемо, і я поб"ю його пику!
— Спокійно, все нормально.
— Що нормально, якщо на тебе напали в центрі міста!
Ми доїхали до готелю, який був, на щастя, недалеко, швидко побігли нагору, відкрили маленьку пляшечку з віскі з холодильника і вилили її на мою руку. Сліди від зубів потемніли і виглядали синіми. […]
— Ну, ось так вікенд на відпочинку починається, — сказав Дарел, падаючи в крісло. — Як це взагалі сталося? Я нічого не бачив — мене зразу оточила якась юрма навіжених. Він на тебе накинувся?
— Ну, як сказати. Я намагалася його відтягнути, і він став відбиватися...
— Чекай — ти що, на нього напала сама?
— Ну а що було робити? Він тебе домагався.
— Яке там домагався? Я б його здихався за хвилину.
— Він хотів тебе поцілувати. Я цього допустити не можу.
— Тобто ти сама перша напала на якогось голубого, бо він хотів мене поцілувати? Ти що, збожеволіла? А якби він тебе серйозно пошкодив?
— Ха-ха.
— Ти розуміла взагалі, що ти робиш? Подивися на свою руку — а це могло б бути набагато гірше. [...]
— Він до тебе приставав. Якого хріна якийсь голубець буде до тебе приставати на вулиці? [...]
Дарел безсило змахнув руками.
— Ну не зміг би він мене обслинити, я б вирвався! Я просто хотів розійтися тихо. Ми ж за мирне вирішення проблем, ми не можемо своїм прикладом показувати, що всі конфлікти можна розв"язати тільки руками! [...]
— Я вийду на хвилинку, — сказав Дарел. — Ти не проти?
— О"кей. Я лягаю спати.
— Не лягай поки що, почекай десять хвилин. Усього десять хвилин.
— Добре, добре, добре, почекаю вже десять хвилин, хрін з ним.
Він вийшов. Я завалилася глибше в крісло, загорнулася в покривало і набурмосилася.
За три хвилини у номері задзвонив телефон. Говорили з лобі готелю:
"Сеньйоро, ви не можете вийти зараз на нашу терасу? Ви розумієте іспанську? Будь ласка, вийдіть на терасу. Ви розумієте?"
— Так, так, блін, розумію, розумію. Зараз вийду. [...]
На терасі стояло кілька столиків під парасольками, і під одним із них виднілася висока — навіть сидячи — фігура, яка дивилася на нічне місто, повне вогнів і відблисків з річки, а на столі стояла пляшка шампанського і два келихи.
— Здоров, — сказала я, сідаючи біля фігури Дарела. — Насолоджуємося нічними видами?
— Хелло, — відповів він і підняв свій келих. — Чи ти вип"єш зі мною — за тебе?
— За мене? Ну добре.
— Ти билася за мою чоловічу честь і захищала моє достоїнство від посягань. Ти перша людина, якій я потрібен настільки, що вона вступила за мене в бій. Зі мною такого раніше ніколи не було.
— Зі мною теж, — буркнула я.
— Я хотів би, щоб ти такого більше не робила, але це було дуже смішно і страшенно круто. Ти за мене билася. Це круто і не піддається жодному опису.
Він пiдвiвся з-за столу, став на коліна і поцілував мені руку.
— Ти справді боролася за мене з цим навіженим?
— Так, — відповіла я, — але воно само собою якось сталося.
— Це неймовірно, — повторив він. — Ти полізла битися за мене. Я такої жінки ніколи не зустрічав. Ти правда хочеш завжди бути зі мною? Я вважав би це за велику честь.
Ми випили шампанського. Земля войовничих горян-басків переливалася під нашими ногами нічним вогнем і відблиском річки…
5 
35413
Коментарі