Минулого понеділка у 89-річному віці пішов із життя шведський кінорежисер Інгмар Бергман. Про це повідомила його донька Єва, яка жила з батьком на острові Ферьо в Балтійському морі неподалік південно-східного узбережжя Швеції. У Бергмана лишилося 9 дітей від 5 шлюбів. З останньою дружиною актрисою Інгрід фон Россен він прожив 24 роки. Вона померла 1995-го.
— Із часів винаходу кінокамери він, напевно, кращий із майстрів кіно, — сказав про Бергмана американський актор і режисер Вуді Аллен.
— Він сформував мою кінематографічну свідомість, — зізнається "ГПУ" 71-річний український режисер Юрій Іллєнко. 1989-го Іллєнка з його фільмом "Криниця для спраглих" запросили до столиці Швеції. — У Стокгольмі є кінотеатр, де показують лише фільми Бергмана, — розповідає Юрій Герасимович. — Для моєї картини зробили виняток, і показали її в цьому кінотеатрі. Це меморіал режисера. У вестибюлі я побачив шахівницю з фільму "Сьома печатка", а біля неї актора Макса фон Сюдова. У тій стрічці його герой грає в шахи зі смертю. Я підійшов до нього й нахабно попросив партію. Актор посміхнувся й погодився. Правда, я програв. Шахіст із мене кепський.
У Радянському Союзі фільми Бергмана майже не йшли в кінотеатрах. Іллєнко розповідає, що під Москвою був спеціальний кіноархів "Белые столбы", куди звозили шедеври світового кіно. Їх показували на дачах партійних можновладців. А потім на закритих переглядах студентам ВДІКу, де навчався Іллєнко.
— Відтоді фільми Бергмана дивлюся зачаровано, — каже режисер.
Одним із однодумців Бергман вважав росіянина Андрія Тарковського.
— Андрій розповідав, що вони бачилися з Бергманом на одному фестивалі, — згадує Іллєнко. — Але так і не наважилися підійти один до одного. Останній фільм "Жертвоприношення" Тарковський зняв на острові Ферьо, де жив Інгмар.
Бергман народився у шведському місті Упсала. Його батько був пастором. У Стокгольмському університеті Інгмар вивчав літературу та історію мистецтв. 1941-го на кіностудії у Стокгольмі редагував сценарії. Написав сценарій "Цькування", який екранізували через три роки. Пізніше почав знімати власні фільми. Світове визнання отримали режисерські роботи Бергмана 1950–1960-х років "Сунична галявина", "Сьома печатка" та "Мовчання". А фільми 70-х "Шепіт і крики", "Сцени з подружнього життя" й "Фанні та Олександр" здобули нагороди американської кіноакадемії "Оскар" як кращі іншомовні стрічки. 25 років тому, після останнього "Оскару" Бергман пішов із великого кіно. Але був провідним режисером Шведського королівського драматичного театру, знімав документальні фільми. Чотири роки тому прем"єру його останньої теледрами "Сарабанда" дивилися понад мільйон шведів.
4 
35413
Коментарі