Вокальна формація зі Львова "Піккардійська терція" минулої неділі отримала Шевченківську премію в галузі музики. З одним із лідерів гурту Андрієм Капралем, 33 роки, спілкуємося напередодні церемонії вручення.
Домовляємося зустрітися о 10.00 біля Палацу культури імені Гната Хоткевича у Львові. Капраль приїздить на синьому "фольксваґені" на 2 хв. раніше.
— Маємо півгодини, о 10.30 у нас репетиція, — прямує на прохідну Палацу культури.
Бере ключ від репетиційної кімнати. Сходами йдемо на другий поверх. Відмикає масивні металеві двері. Репетиційна — простора кімната, встелена сірим килимом. У протилежному від дверей кутку стоїть комп"ютер.
— Репетируємо тут самі, хоч іноді даємо кімнату іншим гуртам — "Плачу Єремії", "Горгішелі", — каже Андрій.
Про те, що їм дали Шевченківську премію, "піккардійці" дізналися наприкінці лютого після виступу в Києві.
— Навіть не мали як відсвяткувати — наступного дня було заплановано ще дві роботи. Тільки випили по 50 грам коньяку з кавою, — зізнається. — Якось звикли, що Шевченківську дають тим, кому вже принаймні за 50, а нашому найстаршому учасникові — 41.
Цікавлюся, на що витратять 130 тис. грн винагороди.
— Треба спершу отримати ці гроші. Тоді вже придумаємо, на що їх витратити. Звичайно, частину використаємо на творчість — зйомки кліпу чи запис альбому. Щось піде на благодійність. Ми ще не отримували таких великих грошових премій.
2007-го гурт відсвяткував 15-річчя.
— Ми вчилися в музучилищі, — згадує Капраль. — Спершу створили хор із шести хлопців і шести дівчат — по троє на партію сопрано, альт, тенор і бас. Це така спеціальна технологія, щоби мати ланцюгове дихання. Але прекрасна половина перестала ходити на репетиції, деяким з хлопців теж не виходило. Зрештою нас залишилося четверо — Якимець, Нудик, Богач і я.
Починали з обробок народних пісень.
— А ще дурачилися, — додає. — Тоді на нашому телебаченні тільки почали з"являтися реклами — "Інкомбанку", ще якісь. Ми весь інструментал із тих реклам спробували заспівати акапельно.
Ладно ті хлопці співають. Тільки шкода, що всі сліпі
Перший виступ відбувся 24 вересня 1992 року.
— Нас запросили на зустріч п"ятикурсників Львівського університету з першокурсниками. Вечір називався "Будьмо знайомі". У нас всіх тряслися ноги. Щоб не дивитися людям в очі, вдягли чорні окуляри. Але зал сприйняв нас оваціями. Потім ми ще виконали чотири 20-секундні кавалочки з реклам — ржали всі, — сміється Капраль.
У темних окулярах "піккардійці" співали ще два роки.
— Думали, що так менше страшно. Хтось чув у трамваї діалог двох бабусь: "Але й ладно ті хлопці співають. Тільки шкода, що всі сліпі", — знову сміється. — На перших виступах ми були одягнені в темні штани, білі сорочки і камізельки. Три роки тому нам пошили смокінги.
У вересні торік гурт виконував гімн України перед матчем національної збірної з італійцями на НСК "Олімпійський". Українці тоді програли.
— Усі казали, що такого виконання гімну ще не чули. А гра збірної — то вже не наш клопіт, — відмахується Капраль.
Розповідає, що "Піккардійська терція" ніколи не скасовувала своїх концертів.
— Роман Турянин колись два концерти виступав із поламаними руками. Ми одягали на нього костюм, як на манекена. Мені видаляли вени з ноги, а через тиждень після того їхали на гастролі до Польщі.
Нині гурт працює над записом альбому "Етюди".
— Обіцяли презентувати його ще в листопаді, але тур до 15-річчя затягнувся, — пояснює. — Залишилося ще дві-три пісні. Зазвичай на запис однієї композиції йде години три. Якось ми встановили рекорд — із нуля записали пісню "Колискова для Аліси" за 5 годин 40 хвилин. Якимець на репетиції запропонував нову пісню. Розучили, сіли в машини, поїхали на студію, заспівали.
О пів на одинадцяту до кімнати сходяться інші "піккардійці". Музичний керівник гурту Володимир Якимець не приходить. Музиканти спілкуються кілька хвилин і розходяться у своїх справах.
1992, 24 вересеня — у Львівському музичному училищі тенори Володимир Якимець, Андрій Капраль, Славко Нудик та бас Богдан Богач утворили вокальну формацію "Піккардійська терція"
1993 — дипломанти фестивалю "Червона Рута" в Донецьку, до квартету приєдналися тенор Роман Турянин, бас Андрій Базиликут
1995 — з піснею "Пустельник" здобули гран-прі телефестивалю "Мелодія-95"
1996 — Базиликута замінив Андрій Шавала з хорової капели "Трембіта"
2002 — режисер Олександр Дерига зняв про "піккардійців" документальний фільм
2003 — беруть участь у записі альбомів "Добрий вечір тобі" співачки Руслани Лижичко, "Світло і сповідь" рок-гурту "Плач Єремії"
2007 — зіграли музикантів у 301-й серії польського серіалу "На добре й на зле"
2008 — лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка за концертні програми "Антологія. Том І", "Антологія. Том ІІ. Фольк", "З Неба до Землі" (2003–2006)
8 
35413
Коментарі