Перші закордонні гастролі Орест Хома мав у Афганістані

 

На початку січня 51-річний Орест Хома та 37-річна Інеса Братущик виступали у львівському оперному театрі. Концерти пара присвятила 50-річчю своєї спільної творчості. Зустрічаємося з подружжям співаків у "Віденській кав"ярні" в центрі Львова. Поруч щось малює у зошиті їхня донька Маріанна, 10 років.

— З Інесою порахували, що у січні маємо півстолітній ювілей нашої творчої діяльності, — каже Орест Хома. — Я 1977 року почав грати в ансамблі "Ватра". А Інеса 1987-го стала солісткою ансамблю "Мальви". Тридцять і двадцять років, разом буде п"ятдесят.

— Я почала співати у два роки, — розповідає Інеса. — Пам"ятаю свою першу пісню. Співала "Над землей летели лебеди" Мартинова, а в кінці завжди плакала. У сім років отримала перший гонорар, рублів сорок. Накупила тоді цукерок.

Батьки Ореста хотіли, щоб син став медиком.

— На "швидкій допомозі" відпрацьовував, щоб в медінститут поступити, — згадує. — Але вже тоді грав на танцях. Яке ж то було навчання, якщо відразу після пар біг до клубу. Поступив-таки на ветеринара. Провчився кілька курсів, а тоді сказав мамі: "Забирай документи, я їду на гастролі". Разом із "Ватрою" їхали тоді 600 кілометрів через усю тайгу. Виступали на Сахаліні, Камчатці, в Біробіджані.

У "Ватрі" також грали покійний композитор Ігор Білозір і перекладач "Гаррі Поттера" Віктор Морозов. Потім Орест Хома виступав у ансамблі "Смерічка". 1986 року гурт уперше поїхав за кордон. Протягом двох місяців виступали перед радянськими солдатами в Афганістані.

— Кабул, Кандагар, Абульсараж… — серйознішає Орест. — Перельоти всі були вночі, бо вдень обстрілювали. Дадуть нам парашути, летимо, молимося. Але після тих гастролей перед нами відкрився закордон.

Особливо запам"яталася поїздка до Індії.

Дадуть нам парашути, летимо, молимося

— Коли ходили по місту, кагебісти нам давали відійти на кілька магазинів уперед, — розповідає Орест. — То я виміняв фотоапарат на велику лисячу шубу. А ще якось найняв рікшу. Нам такого не можна було — це ж експлуатація людини людиною. Але мені було цікаво. За те, щоб мене кілька хвилин поносили в люльці, заплатив десять рупій.

Дует виступає разом 17 років. 29 січня 1990 року записали першу спільну пісню "Три дороги".

— Познайомилися за рік до того в Польщі, — згадує Інеса. — Я була на гастролях з "Мальвами", а Орест — із театром "Не журись!". До Львова поверталися одним автобусом. А потім почалися спільні концерти. Ми навіть часу на весілля не мали. Розписалися в обідню перерву. Свідками були працівники ЗАГСу. Після розпису пообідали — і знову на концерт. Повінчалися тільки 2000 року, та й то під час гастролей у Канаді.

— Ту церкву побудували кілька українських сімей, — додає Орест. — Після служби там всі разом зі священиком п"ють чай, він грає дітям на гітарі. Хоча останнім часом канадські українці дуже збайдужіли. Нова генерація не підтримує традицій, мови української не знають. Італійців в Канаді живе менше, але в них є кілька своїх телеканалів. А наші мають на телебаченні тільки одну годину на тиждень.

— "Заслужених" нам давали на висоті десять тисяч метрів, — перебиває чоловіка Інеса. — Ми летіли на Дні України в Таджикистан разом із "Кроликами" — Мойсеєнком і Данилцем. Разом і отримали звання.

Минулої осені дует виступав на фольклорному "Євробаченні" в ірландському місті Корк. Братущик і Хому туди запросила Національна радіокомпанія України, солістами якої вони є. Українці вперше брали участь у цьому фестивалі.

— Після 60-хвилинного концерту дев"ять радіомереж купило наші записи, — хвалиться Інеса.

×