1 липня у столичному музеї Івана Гончара відкрили виставку народної художниці 76-річної Параски Хоми. Показали 46 картин, створених за два роки. Авторка живе у селі Чернятин на Івано-Франківщині. Малює квіти і птахів.

— На картинах показано райський сад, — каже майстер народної вишивки Юрій Мельничук, 47 років. — Тут є калина, соняшники, але багато квіток не мають земних аналогів. Це чудо-квіти, які малювали Марія Примаченко чи майстри петриківського розпису. Такий розпис має походження від настінного. Ним прикрашали печі, білі стіни. Коли жаль було забілювати візерунки, майстрині робили їх на білому папері. Малюнки знімали, білили, а потім знову вішали їх на піч.

Полотна привезли син художниці 58-річний Ярослав та його дружина Стефанія, 50 років. Параска Хома не приїхала — вона інвалід другої групи. Ходить із милицями. Виставку відкрив директор музею Петро Гончар. Прийшла його дружина, співачка Ніна Матвієнко, 62 роки.

— У Параски Хоми все дуже гармонійно: один колір не витісняє інший, — каже. — Треба дякувати дітям, що своїй матері створили умови для роботи. Петре, щось я не те роблю: з мене талант аж пре, а я вдома супи варю. Через цих чоловіків — одне горе.

Селяни дивувалися, що мама малює, коли треба сапати, корови доїти

— Твої супи не гірші за твої пісні, — сміється Петро Гончар.

Невістка Параски Хоми приїхала у вишиванці. Її бісером розшила свекруха. Вони подарували картину "Півень у жоржинах" благодійному фонду "Україна 3000", який очолює Катерина Ющенко. Полотно повісять у  дитячій лікарні, яку вона обіцяла збудувати.

— Мама намалювала більше п"яти тисяч картин, — каже Стефанія Хома. — Займається цим із 35 років. Дуже переживає, що її творів ніхто не бачить. Роботи ніде зберігати. Вони лежать удома на горищі у поганих умовах. Якщо не побудуємо майстерню, пропадуть. Хочемо відкрити галерею Параски Хоми.

Підходить до полотна "Родина". На ньому птахи сидять у квітах.

— На перший погляд, звичайні птахи. Якщо придивитися — це мати, батько і син. Голова матері-пташки повернута до сина. Вона дивиться, що син робить, переживає. Селяни дивувалися, що мама малює, коли треба сапати, корови доїти. Батько теж вважав, що жінка має їсти готувати, а не картини писати. Аби ніхто не бачив, мама працювала вночі. Зараз важку фізичну роботу не виконує. Увесь час малює на ліжку. Прокидається щодня о п"ятій ранку, каже батьку: "Не заважай", — і береться за пензлі.

Картини Параски Хоми бачили у російських Москві та Санкт-Петербурзі. У Києві їх показуватимуть до 18 липня.

×