Італійський оперний співак Кармело Карузо, 48 років, заспівав у київському Музеї сучасного мистецтва на презентації журналу "Файн Арт".
До музею співак приїхав у темних окулярах, зеленому шкіряному плащі, з яскравим червоним шарфом довкола шиї. Роздягнувшись, одразу починає репетицію.
— Це складна партія. Може, ще раз? — радиться з Олександрою — звукорежисером українського тенора Володимира Гришка. Його команда запросила Карузо в Україну.
Для вечірнього виступу співак репетирує неаполітанську пісню "О соле міо" ("Моє сонце") композитора Едуардо ді Капуа та застільну з опери "Травіата" Джузеппе Верді.
— Бо Верді — шеф баритонів, — пояснює артист. — До нього баритона не існувало. Був лише високий і низький бас.
Кармело співає у 40 операх, 11 із них — Верді. Каже, що співаком бачив себе з дитинства. Хоча в сім"ї, крім нього, співати ніхто не вмів.
— Мати вишивала картини, щоб заробити на життя, коли помер батько, — згадує Карузо. — Він пішов від нас рано — коли мені було чотири роки. Дід був столяром. Я почав займатися співом дуже рано як для хлопця — у 15 років. Мене ніхто не попередив, що голос ще мінятиметься. Коли це сталося, в мене був шок, бо два роки я не міг співати взагалі.
Нині в Італії з цією професією багато не заробиш
Кармело закінчив консерваторію святої Сесилії в Римі. А співати вчився за дисками свого троюрідного діда — відомого на початку ХХ ст. італійського співака Енріко Карузо. Каже, що багато хто думає, що його прізвище є псевдонімом.
— Ні, це моє справжнє, — обурюється. — Італійською воно означає "юнак", "підліток 12–14 років". Це прізвище дуже поширене у Південній Італії та на Сицилії. У середині ХІХ століття було два рідних брати Карузо — батько Енріко Карузо та мій прадід. Перший поїхав працювати до Неаполя, а другий подався на Сицилію. Так сім"я розділилася й перестала спілкуватися: Неаполь і Сицилія — це тисяча кілометрів. 10 годин на машині зараз, а тоді — три дні на конях!
Енріко Карузо мав двох синів і доньку. Проте де живуть їхні нащадки, Кармело не знає.
— Між нашими сім"ями немає жодного зв"язку. Я ніколи не афішував, що великий Карузо — мій родич, бо хотів досягнути визнання своїми силами і голосом. Хоч нині в Італії з цією професією багато не заробиш. Ще 20 років тому держава виділяла на оперу великі гроші. Нині цього немає. Така проблема по всій Європі, — скаржиться артист.
— Маєте свої секрети? — цікавлюся.
— Я ніколи не їм за 3–4 години перед концертом. Співаки працюють із діафрагмою. Якщо шлунок порожній, то цей м"яз функціонує краще. А взагалі спів — це як спорт. Оперні співаки витрачають стільки енергії, що їдять навіть більше за спортсменів.
Енріко Карузо ще за життя обріс легендами
Про італійського співака Енріко Карузо (1873 — 1921) переповідали легенди ще за життя. Якось нібито ще замолоду хтось зі слухачів жбурнув у нього головку капусти.
— Ого, — не розгубився Карузо. — Хтось уже втратив голову через мій спів!
Уже будучи відомим, співак пішов до банку зняти гроші. Однак документів при собі не мав.
— Так кожен може прийти і доводити, що він великий Карузо, — лаялася касирка.
Тоді Карузо заспівав їй арію з опери "Тоска".
— Ще ніколи в житті я так не старався співати, як зараз, — сказав він, виходячи з банку з грішми.
Свого часу була модною навіть його зачіска. Якось на гастролях в Іспанії співак зайшов до перукарні і попросив підстригти його "під Карузо".
— Вибачте, сеньйоре, — роздивившись клієнта, чемно сказав перукар. — Усі зараз хочуть так підстригтися, але вам така зачіска не пасуватиме.
7 
35413
Коментарі