Піаніст та композитор Олег Безбородько, 34 роки, завтра, у четвер, дасть сольний концерт. Виступ відбудеться в рамках фестивалю "Музична трибуна київської молоді" о 19.00 у Спілці композиторів на Пушкінській, 32.

Спілкуємося з Олегом напередодні концерту. Він у коричневому піджаку, на правому вилозі золота булавка у вигляді шпаги.

Після одного з концертів публіка запам"ятала вас у білих лакованих туфлях та білому піджаку, — натякаю на вишукану манеру вдягатися.

— У мене немає білих лакованих туфель, — обурюється. — Вони білі, але не лаковані. Щодо білого піджака, то було літо, жарко. А взагалі візуальний момент для музиканта дуже важливий. Сценічний одяг не повинен заважати. Наприклад, у смокінгу незручно грати, заважають рукави. Особливо, коли твір вимагає від піаніста перехрещення рук.

Що виконуватимете на концерті?

— Гратиму музику молодих композиторів. Почну зі своєї. Потім зіграю "Напів-казки" Максима Шоренкова.

Він пише музику для ниток і грає на них.

— Так, але цього разу буде без ниток. Також зіграю твір Золтана Алмаші "Подорож пінгвіна з поступовою появою на задньому плані полярного сяйва". Правда, у буклеті концерту назву наполовину скоротили — хтось відредагував, — сміється. — Буде ще фрагмент із балету "Сканер" композитора Богдана Кривопуста. Тут є сцена, де дівчина та хлопець борються між собою за їжу. У музиці це дуже відчувається.

Чому граєте саме сучасну музику?

— Мені це цікаво. Коли граю чийсь твір, відчуваю себе його співучасником, бо сам композитор.

У вашій музиці нерідко відчувається іронія. З чого смієтеся?

— Іронія взагалі мені властива. Тому в моїй музиці вона часом з"являється навіть мимоволі. Якось один англійський піаніст замовив десятьом українським композиторам написати п"єсу тривалістю до однієї хвилини на теми українських народних пісень. Я взявся за карпатську сороміцьку коломийку. Там є такі слова: "Мамка одна, мамка одна, а дідиків — сорок". "Дідик" на карпатському діалекті — чоловік чи батько. Використовую тут нетрадиційну техніку звуковидобування.

Дубасите по кришці роялю замість клавіш?

— Ні, але по струнах граю (під кришкою фортепіано. — "ГПУ"). Це імітує дримбу. "Джримба", — повторив за мною той англієць, коли я йому розповідав про цей унікальний музичний інструмент.

Олег Безбородько сідає за рояль і грає сороміцьку коломийку. Музика дуже гучна. У дверях з"являється здивований композитор Ігор Щербаков. Але, побачивши за роялем Безбородька, усміхається і йде геть.

×