"Мій майстер у ВДІКу Олексій Баталов казав: "Ніколи не лізь в екран. А якщо вже потрапив, то не халтур", — розповідає київський актор 45-річний Тарас Денисенко.
У його 4-кімнатній квартирі у Кадетському гаю, з каміном у великому холі, гостей зустрічає ньюфаундленд 3-річний Ратібор.
— Дивіться, аби не захотів вам передні лапи на плечі покласти. Боря 70 кілограмів важить, — попереджає господар.
На кухні заварює у турці каву. Пес лягає у нього в ногах.
— Коли жив з мамою (народна артистка Наталя Наум. — "ГПУ") на Грушевського, вона була проти собак. Дружина теж спочатку не погоджувалася, але коли побачила його, — чеше собаці за вухом, — розтанула.
Днями режисер Валентин Васянович закінчив знімати фільм "Звична справа". Денисенко зіграв у стрічці головну роль. У зйомках задіяли ньюфаундленда. Актор вирішив купити таке саме цуценя.
Говорить, що у картину "Звична справа" потрапив випадково.
— З Васяновичем ми не були знайомі, хоча й жили поруч. Він — знаний документаліст із купою європейських призів. Я прийшов до нього на проби. "Звична справа" — його дебютний художній фільм. Він сказав, що нічого не розуміє у роботі з акторами. Я взявся йому допомагати. Разом вибрали Віталія Лінецького й Лесю Самаєву із театру на Лівому березі. Малювати Васянович також не вміє, всі розкадровки створював я. Згадав, як у дитинстві мріяв стати знаменитим живописцем.
Робота над фільмом тривала два роки.
— "Доброзичливці" казали: знімали довго, бо Васянович на гроші Мінкульту дачу будує. Брехня. Був я на тій дачі. Там тільки фундамент і туалет цегляний багато років стоять.
Ідея "Звичної справи" з'явилися під час навчання у кіношколі польського режисера Анджея Вайди. Поляки пропонували спільне виробництво. Валентин відмовився, аби не наражатися на міжнародний скандал. Як у воду глядів. У планах Міністерства культури запуск запланували на осінь 2007-го. Знімати на кіностудії імені Довженка відмовилися через дороговизну, вічно п'яних, непрофесійних освітлювачів і застарілу апаратуру. При нормальних умовах фільм робиться два місяці. Але криза, вибори, потім осінньої натури чекали. Закінчили зйомки цієї осені.
Тарас Денисенко зіграв психіатра.
— У кожного чоловіка настає період, коли він переосмислює життя — криза середнього віку. Мій герой — психіатр у багатьох поколіннях, раптом замислюється: чи його це справа? Вирішує стати бізнесменом — продавати підігріті в Чорнобилі фекалії українців за кордон, бо вітчизняний метан нікому не потрібен. Як і мій герой, я теж у депресії із 2003-го. Особа я не публічна, в Будинок кіно ходити пити набридло. Викладати також, бо в театральному інституті мною керували люди, які жодної картини не зняли.
Актор знявся у п'яти серіалах. Серед них "Повернення Мухтара", "Хороші хлопці".
— Кушать же хочеться. Правда, двічі в одного режисера не знімаюся. Вступаю у творчі дискусії, кому охота слухати таке? Найбільшим розчаруванням була робота у стрічці Миколи Мащенка "Богдан Зиновій Хмельницький". Відмовився озвучувати свою роль полковника Морозенка. Хоча знімався чесно, їздив на коні — робив усе, що вимагали. Мащенківська "Як гартувалася сталь" була суцільна брехня. Думав, Микола Павлович виправився. Коли побачив, що з історії України роблять пародію, відмовився, як і багато колег. Мащенко так і залишився мізками в СРСР.
Його гукає до телефона син Орест, 15 років.
— Михайло Іллєнко дзвонив, кличе зніматися, — говорить, повернувшись на кухню. — Знімає фільм про українця, який став вождем племені ірокезів. Історію про нього Михайлові Герасимовичу розповіла моя мама. Україномовного ірокеза вона бачила у Канаді 1967-го. Іллєнко хотів, аби зіграв батька героя, але я відмовився. Знайшли роль поменше — людини, яка після війни допомагає українському льотчику дістатися Америки.
2 
35413
Коментарі
2