Вечір пам"яті французького міма Марселя Марсо, який помер торік у вересні, відбувся у столичному Українському домі. На сцені виступило майже 50 мімів з усієї країни.

— З Марселем Марсо ми познайомилися у Варшаві, — розповідає за лаштунками один із засновників серіалу "Маски-шоу" одеський мім Олег Ємцов, 55 років. — Тоді я на годину спізнився на його лекцію. А вже на наступному занятті Марсо попросив мене піти зі сцени, на якій займався з акторами. Бо все те, чому він їх тоді вчив, я вже знав. Після того ми потоваришували. Марсо навіть дозволив мені грати свої етюди, щоб популяризувати у світі класичну пантоміму.

Українським мімам Марсо давав безкоштовні майстер-класи.

— Він любив Україну і весь колишній Радянський Союз, бо вважав, що тут здібні актори, — додає Ємцов. — Але українці не мали коштів, щоб навчатися в його школі пантоміми в Парижі. Марсо це розумів. Коли приїжджав на гастролі до Києва чи Одеси, вже пізно вночі, після своїх двогодинних спектаклів, ще знаходив сили проводити майстер-класи та лекції для наших артистів. Марсо завжди був трудоголіком. У 83 роки він казав: "У молодості я давав 300 концертів на рік. Нині вже старий, даю лиш 200".

Перед смертю Марсель Марсо збирався відвідати Україну.

— Він хотів, щоб я запросив його в Одесу. Але ми не знайшли потрібних коштів на його приїзд. Все-таки це зірка світового рівня, а в нас не було де і за що його прийняти.

Цікавлюся, що найважче у мистецтві пантоміми.

— Найважче в нашій професії — зробити так, щоб глядачам було цікаво спостерігати за тим, як ти годину на сцені мовчиш,— каже Олег Ємцов. — Адже якщо за перші три хвилини виступу ти не захопив глядачів, твій номер бездарний.

У першому відділенні виступають переважно студенти та молоді актори, в другому — з"являються вже визнані майстри.

Нині роботу мімам знайти неважко.

— Останніми роками стало популярно замовляти на корпоративні вечірки мімів. Платять нормально, — розповідає 19-річна Яся зі школи "Мім-Арт-Лабораторія". — На вечірках працюємо з людьми в залі. Підходимо до когось, копіюємо його жести, обігруємо поведінку. Іноді просять, щоб протягом вечора простояли, як статуї. Але це мистецтвом не вважаємо. Українці звикли в театрах відпочивати. А для пантоміми потрібен глядач, що думає.

×