На Другий міжнародний джазовий фестиваль "ZA JAZZ", що з п"ятниці до понеділка проходив у Харкові, з"їхалися 80 зірок зі США, Франції, Німеччини, Росії, Ізраїлю, Литви, Польщі, Швейцарії. Один вечір музиканти грали в концертному залі філармонії, два — на сцені виставкового центру "Радмір експохолл".

Для фестивалю на вимогу француза Мартьяля Соляля та ірландця Джона Вольфа Бреннана придбали великий чорний рояль. Його привезли з Японії. Спочатку морем через Об"єднані Арабські Емірати доправили в Одесу, а потім через Київ до Харкова.

— Це спеціальне замовлення, його виготовили на заводі "Ямаха" в Японії, — розповідає один із організаторів фестивалю Дмитро Кутовий, 44 роки. — Рояль везли розібраним, у герметичній упаковці. З Києва до Харкова машина з ним рухалася не швидше за 60 кілометрів на годину.

Коштує такий рояль, майже як добра іномарка.

— Зірки світового джазу грають на роялях певної висоти, ширини та навіть віку. Чим молодше рояль, тим кращим вийде джаз, — говорить харківський джазовий піаніст Сергій Давидов, 36 років.

Другого дня виступали під парашутами: вісім куполів над сценою розкрили задля кращого звучання. Джон Вольф Бреннан виконував трилогію "Пекло, чистилище, рай". Насамкінець кинув клавіші й через відкриту кришку грав на струнах рояля.

У фінальний день відкривав концерт 80-річний француз Мартьяль Соляль. Останніх 10 років його називають кращим джазовим піаністом світу. Зійти на сцену йому допомагали помічники.

Американський контрабасист, володар двох "Ґреммі" Рон Картер, 66 років досі не виступав ані в Україні, ані в Росії. На сцену зі своєю командою вийшли в смокінгах та метеликах у стилі 1950-х. На прес-конференції Картера запитали, чи були в його житті кризи.

— Одна. Коли помирала моя дружина. То був єдиний раз у житті, коли я не міг думати про музику. Увесь інший час я намагався бути ідеальним музикантом у всьому.

У понеділок вранці саксофоніст 63-річний Джед Леві, який уже понад 20 років виступає на нью-йоркській джазовій сцені, давав майстер-клас — джем-сейшн у харківській консерваторії. Розповів, чому джазмени грають без нот:

— Бо класичні виконавці передають емоції іншої людини, тієї, що написала цю музику. А наш репертуар — у нас в голові, ми беремо шматки і складаємо щось нове, своє, — пояснив музикант.

За словами Джеда Леві, треба жити в стані свінгу — коли музика всередині тебе. А вийти назовні їй допомагають притопи, міміка, гра на струнах фортепіано.

— Ще одне головне правило — це діалог на сцені: піаніст щось вигадує, саксофоніст підхоплює, дає знаки, так чи так грати, — говорить піаніст Андрій Кондаков, 46 років. — Імпровізація як розмова — може затягтися на години, доки ноги встоять.

×