На фільмі про людей із хворобою Дауна глядачі плакали

 

3 березня у столичному кінотеатрі "Київ" почався фестиваль "Лінія іспанського кіно". Його відкрили картиною Антоніо Нахарро і Альваро Пастора "Я теж". Це стрічка про кохання чоловіка із синдромом Дауна і звичайної жінки.

— Це перший у світі художній фільм про таких людей, — говорить Наталя Красненкова, прес-секретар громадської організації "Даун-синдром". — Іспанія перша почала ставитися до них як до нормальних членів суспільства. В Україні половину таких дітей здають до дитбудинків. Їх позбавили права навчатися в школах і університетах.

Після перегляду втирає очі носовичком. Каже, зворушив момент, де герої сидять на пляжі.

— Жінка питає Пабло, чому він товстий і має дивне обличчя. Він пояснює, що у таких людей, як він, є зайва 47-ма хромосома. Через неї вони мають вузькі очі, схильні до повноти й позбавлені агресії. Їх іще називають людьми сонця.

Головну роль виконав 35-річний Пабло Пінеда. Він перший у світі чоловік із синдромом Дауна, який має дві вищі освіти. У фільмі грає сам себе. Одну з ролей утілила сестра режисера.

— У неї також синдром Дауна, — говорить Антоніо Нахарро. — Ніхто не хотів фінансувати зйомки. Лише після перемоги на кінофестивалях нас визнали.

Покажуть також трилер "Сумна балада для труби" режисера Алекса де ла Іґлесіа. На кінофестивалі у Венеції він здобув приз за найкращі режисуру та сценарій.

— Нагороду молодому режисерові вручав його американський колега Квентін Тарантіно, — розповідає прес-аташе "Арт Трафік Хаус" 25-річна Олександра Ковальова. — Квентіну так сподобався фільм, що він 15 хвилин аплодував стоячи. Сказав, що у режисера чудове нездорове почуття гумору. Назвав його новатором сучасного кіно.

Додає, що іспанський кінематограф відрізняється від інших відсутністю цензури.

— Іспанські режисери вільні. Вони можуть знімати будь-що, бо фільми не фінансують із держбюджету, їх роблять лише за спонсорські кошти. Завдяки цьому конкуренція велика, проходять тільки хороші стрічки. Режисери усього світу з радістю знімають іспанських акторів, бо ті поводяться на знімальному майданчику природно. Не соромляться товстих ніг чи складок на животі. А ще легко роздягаються і не вважають це еротикою. Тому майже в усіх іспанських картинах є оголені жінки.

×