— "Історія однієї курви" — це сміх крізь сльози, — каже басист і вокаліст гурту "Брати Гадюкіни" Ігор Мельничук, 54 роки. Розповідає про пісню з шостого студійного альбому групи "Сміх і гріх". Презентація відбудеться 3 грудня в київському клубі "Карібіан".
— Пережили вибори. Пристрасті вирували, бруд лився, обіцянки-цяцянки чули, гречкою зваблювали. Не буду називати імен, але є такі політичні курви, від яких мене тіпає. В яких вони тільки партіях не перебували. Зараз наче не стало, але вернуться. Ждуть моменту. А що можемо зробити? Лише написати пісню. Для них це нічого не змінить. Вони вважають людей бидлом. Ненавиджу їх, хоча я мирний і весь час усміхаюся.
На альбомі "Сміх і гріх" буде 15 композицій. Автор музики й більшості слів Ігор Мельничук. У "Братах Гадюкіних" він грає з 1989-го. Після смерті засновника групи Сергія Кузьмінського 2009-го став фронтменом.
— Новий альбом буде трохи веселіший за попередній "Мейд ін Юкрейн", — продовжує Мельничук.
— Іде війна. Але наші пісні про це в новий альбом не ввійшли. Виступали на Донбасі. Для мене це був величезний заряд енергії. В Авдіївці під час концерту чули кулеметні черги. Спілкувалися з танкістами, розвідниками, до льотчиків їздили.
Думав, що у бійців будуть злі очі. Бо для мене війна — це пішов із кимось побився, сидиш потім на нервах. А там такі світлі й правильні чуваки, я й не сподівався. Щоранку новини дивлюся. Чи були бої, чи є загиблі. Серце болить, бо там фантастичні люди — цвіт. Якось відіграли програму, прийшов один боєць: а чого ви "Жабу" не грали? Є в нас на попередній платівці пісенька про Путіна. Треба було виконати. Ми ще з Кузею і в Донецьку, і в Севастополі співали. І всюди нас прекрасно приймали. Ясно, що половину слів не розуміли, але ніякими "бандерами" не називали. Поки ці мудаки не почали ділити країну по мові спеціально.
Я ж у Львові виріс, в усіляких екстремальних ситуаціях в молодості бував. Ніхто ніколи не звертав уваги, якою мовою говориш. Хіба могли жартома один одного підколоти "рагулем" чи "москалем" назвати, а "жид" — то взагалі нормальне, не образливе для Львова слово, літературне.
Назву "Сміх і гріх" придумав наш барабанщик Михайло Лундін.
Це про нас. Тих, хто не зважає на вік і лізе на сцену. Намагаємося не втрачати енергію. Дивишся на 75-річних "роллінгів", і стає але по-доброму смішно, бо вони веселі. Ще й музиканти, які несуть світло. Самоіронічні.
Записали пісню "Хто ти?". Клавішник Павло Крохмальов стверджує, що це його ідея. Він співає в наших класичних медляках "Роксоляна", "Жовті стрічки", "Соломія".
Виникла ідея закрити це нескінченне коло пригод із жінками. Ніби минув час, він уже не пізнає ні Роксолян, ні Соломій своїх. Ну, як в тому анекдоті, де у діда запал ще лишився, за дівчатами бігає, а от для чого — вже не пам'ятає. То вже кожен хай розуміє по-своєму.
Павло не такий старий, але з пам'яттю проблеми має. Це іноді добре, багато чого поганого забуває.
Михайла Лундіна вмовив заспівати в реґі "Сивина в бороду". Пісня про еротичні фантазії з витримкою, що старий кінь борозни не псує, а тим більше лев.
Записали пісню "Ми — чемпіони". Якщо не можемо досягнути вершини п'єдесталу, то будемо на перших місцях ззаду. Все залежить, з якого боку дивитися. А якщо серйозно — Україна у скількох рейтингах посідає призові місця. Найбідніші в Європі, найкоротше життя, наймізерніші пенсії.
Після Києва презентація альбому "Сміх і гріх" гурту "Братів Гадюкіних" відбудеться у Львові, Харкові та Дніпрі.
2 
35413
Коментарі