1 жовтня в Донецьку відкрився XVII Міжнародний фестиваль "Зірки світового балету".

Дружина президента 61-річна Людмила Янукович мiнi-веном "Хонда Одіссей" приїжджає за 15 хв. до початку. Вона з приятелькою і двома охоронцями. Внизу на лобовому склі авто приклеєний портрет Віктора Януковича заввишки 10 см. Перша леді в костюмі, в якому була 8 Березня на прем'єрі мюзиклу "Глорiя".

Зала оперного театру переповнена. Люди сидять на східцях. Після антракту в партері з'являється з десяток порожніх крісел.

У другому акті на сцену виходить 70-річний Володимир Васильєв, екс-соліст московського Большого театру. Його визнали найкращим танцівником XX століття. Під музику Шопена в чорному брючному костюмі танцює з 18-річною балериною Большого театру Дариною Хохловою. Номер поставив у пам'ять про свою дружину Катерину Максимову. Вонза померла торік.

Наступного дня разом із засновником фестивалю, 45-річним Вадимом Писарєвим, він приїжджає в ліцей Донецького нацуніверситету.

Вадим Писарєв запрошує гостей на фуршет.

— Ніколи не сидів на дієтах, — Васильєв пригублює чарку горілки. — Та й навіщо? За один спектакль худнув на три кілограми.

1988-го хореограф Большого театру Юрій Григорович відправив на пенсію шістьох народних артистів СРСР. Серед них були Максимова й Васильєв.

— Обидва рази, коли мене "йшли" з Большого, це дуже ранило. Перший раз, 1988-го, ми з Катею були такі затребувані, що одразу поїхали на гастролі по 30 містах США. Правда, нам заборонили писати на афішах "зірки Большого театру". Та наш американський імпресаріо не засмутився. Написав: "Суперзірки світового балету Максимова і Васильєв". А 2000 року я дізнався про скасування своєї посади художнього керівника й директора театру... по радіо. Приїхав у театр, попрощався з колегами й пішов. Прості люди, зустрічаючи на вулицях, у магазинах, аеропортах, казали: "Ми з вами". Якось на ринку в Костромі заспокоїли: "Не хвилюйтеся, ми вас прогодуємо". Вже через два місяці я танцював у спектаклі Римської опери "Довга подорож у різдвяну ніч".

Як вам, безпартійному, в радянські часи вдавалося виїжджати за кордон?

— Мабуть, владі треба було показати, що й безпартійні артисти в СРСР можуть їздити за кордон. 1975-го Катерину Сергіївну на репетиції "Івана Грозного" впустив партнер. Вона травмувала хребет. Мене якраз запросили на урядовий прийом. Я прийшов знервований, кажу: "Ви сидите, п'єте і їсте. А моя дружина кричить від болю, і ніхто їй не може допомогти".  Наступного дня Катю поклали в Кремлівську лікарню. Чудовий хірург поставив її на ноги й допоміг вийти на сцену через рік. Вона танцювала ще 20 років.

Багато світових прим були вашими партнерками. Охарактеризуйте кожну.

— У Галини Сергіївни Уланової мистецтво було таємниче, загадкове. В інших — пристрасне, як у Майї Михайлівни Плісецької. А в моєї Каті був витончений, чарівливий стиль.

З Юрієм Григоровичем спілкуєтеся?

— Попри старі розбіжності, ні він, ні я не дозволяли собі сказати погане слово один про одного. Я шаную його як великого майстра, а він мене, напевно, як виконавця. Нещодавно ми обоє втратили дружин. Наталія Бессмертнова померла за рік до відходу Катi. Це горе примирило нас.

— Про смерть дружини Володимир Вікторович дізнався першим, хоча був у Італії, — розповідає його помічниця Марина Панфілович. — Це сталося через два місяці після смерті його матері, Тетяни Яківни. Подзвонив додому, теща  відповіла: "Катя спить". Він попросив її розбудити. Теща пішла в кімнату до Катерини Сергіївни й виявила, що в неї уві сні зупинилося серце. Він так любив її, що носив на руках. Михайло Баришнiков найкраще сказав про їхні стосунки: "Васильев всегда вполоборота к Максимовой". Він завжди тримав її в полі зору.

×