Магічний реалізм по-українськи

Якби мене запитали, хто є найбільшим літературним відкриттям 2000-х років в Україні, я б не замислюючись назвав ім"я письменниці Тані Малярчук, 24 роки. Авторка вже першою книгою "Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи" (2004) продемонструвала найвищий стилістичний пілотаж та яскраву творчу індивідуальність. Далі були книжки "Згори вниз. Книга страхів" (2006), "Як я стала святою" (2006) і "Говорити" (2007). Вони підтвердили непересічний талант авторки в опануванні реальності й фантазії, світу земного і міфологічного, життя і смерті.

Справжня магія твориться немовби випадково. Усе, що відбулося в дитинстві, для Малярчук стає не просто "золотою добою", а нерозтраченим і живим міфом, який проріс у сучасність, існуючи "тут і тепер". У речах і подіях цього світу. Письменниця легко проникає у світ мертвих і стирає межі між життям і смертю. Це справжнє посередництво, що криє в собі чимало небезпек. Малярчук сміливо творить літературні ритуали.

Таня — тонкий психолог і носій якоїсь мало не сакральної безпосередності. Це свята простота, з якою народжуєшся, якої не купиш і не надбаєш. Синонім її — талант, Божий дар. Її герої іноді здаються справжнішими від дійсних, а вигадані історії — достовіршіними від реальних. Малярчук грає на гранях і межах, але навіть у найчорніших фрагментах її не зраджує смак.

Малярчук легко проникає у світ мертвих і стирає межі між життям і смертю

Проза Тані Малярчук — це по-перше і по-останнє відчуття свободи, яка дається найвідчайдушнішим сміливцям лише у снах. Завдання авторки — приборкати фантазію, увібгати її в слова, речення, абзаци, зробити зрозумілою. При цьому важливо, аби магія не вивітрилася з тексту. Читаючи, приміром, оповідання Тані "Я і моя священна корова", неможливо позбутися двоїстого відчуття, яке одночасно всередині тебе промовляє: "це правда — від першого до останнього слова" і "це все цілковита вигадка".

Усе як за Ґарсія Маркесом. Цілком заслужене, до речі, порівняння. Магічний реалізм по-українськи. Я впевнений, що поява Тані Малярчук у літературі — безперечно, знак надії. Знак того, що незабаром у світі буде названо українським літературним феноменом. Ви ще згадаєте мої слова.