Костянтина Москальця не цікавлять зовнішні ефекти й успіх

Важко бути водночас суперпопулярним і відомим вузькому ґрону поціновувачів. Письменнику Костянтинові Москальцю, 44 роки, чи не єдиному в українській літературі вдається поєднати ці протилежні речі. По-перше, всі чули пісню "Вона" ("Завтра прийде до кімнати") його авторства у виконанні Тараса Чубая і гурту "Плач Єремії" — цей безперечний гімн депресивних дев"яностих. По-друге, існує ще одна — тиха і глибока іпостась творця медитативної лірики ("Думи", 1989, "Нічні пастухи буття", 2001), тонкої споглядальної прози ("Рання осінь", 2000) і блискучої есеїстики ("Людина на крижині", 1999). Іпостась письменника-самітника, який живе у збудованій власноруч Келії Чайної Троянди в околицях Бахмача на Чернігівщині.

Письменник належить до покоління восьмидесятників, яке всуціль змінило обличчя сучасної літератури. Для зручності літераторів-восьмидесятників поділили на так званих метафористів і сповідальників. Костя Москальця неможливо визначити однозначно, бо в його випадку "чистий митець", образотворець, постійно перебуває у творчому конфлікті з філософом, який намагається проторити стежку до пізнання істини. Відтак у письменникові сперечаються "поезія" і "правда", але жодна з них не здатна перемогти.

1989-го він переміг у номінації "авторська пісня" на фестивалі "Червона Рута"

"Спочатку була самотність…" — можна було б написати про письменника . Але це "надто гучна самотність", бо Москалець чи не найсильніше прив"язаний до літературної традиції, що її від Василя Стуса і Володимира Свідзинського та "високих" європейських можна провести до німецьких романтиків Новаліса і Кляйста.

Неможливо також оминути його "сходозалежності". Москалець — послідовний "споглядальник" і дзен-буддист нашої літератури. Можливо, тому його не цікавлять зовнішні ефекти й успіх, котрі залишилися в іншому часі. Як, приміром, участь у львівському театрі "Не журись" і кар"єра барда. Нині важко уявити, що 1989 року Москалець переміг у номінації "авторська пісня" на фестивалі "Червона Рута".

Представлений уривок демонструє Москальця "рокового" — сучасного, дотепного й енергійного. І це, безперечно, доказ його феноменальності, адже Москальця неможливо визначити однозначно. Це цілий континент, де, здається, всіляке буває і всьому може знайтися місце.