29 листопада Національний ансамбль ім. П. Вірського святкує 100-річчя у столичному палаці "Україна". З його керівником 68-річним Мирославом Вантухом зустрічаємося у гримерці Львівської опери, за годину до початку концерту в цьому місті.
— Більше гастролюємо за кордоном, ніж в Україні, — Мирослав Михайлович вмощується у шкіряне крісло. — Концерти за кордоном розписані на три роки наперед. 2002-го їздили в турне Латинською Америкою. Мали один вихідний на тиждень, в палаці спорту Буенос-Айреса дали 32 концерти. У будні приходило сім тисяч глядачів, у вихідні — одинадцять.
Траплялося, що артисти лишалися за кордоном?
— Було тільки два випадки після розпаду Союзу. А коли я керував львівським ансамблем "Юність", артистку хотіли вкрасти. Це було на конкурсі в місті Палермо на італійському острові Сицилія. Накапали на подушку морфію й о четвертій ранку непритомну винесли з номера. У цьому брав участь директор готелю, ніколи не забуду — рудий такий. Та охоронці нас попередили, й ми її перехопили. Наступного дня радянський консул благав не згадувати про це пресі: "Це ж Сицилія, ви звідси живими не виїдете".
Хтось зумисно спалив костюми в рефрижераторі
"Юністю" Вантух керував до 1980-го. Потім його запросили очолити ансамбль ім. П. Вірського.
— Уперше пропонували 1975-го, щойно помер Павло Вірський, — згадує він. — Але я відмовився. У Львові мені п"ять квартир дали, одну в центрі, вікна виходили на пам"ятник Леніну. Згодом викликав мене секретар обкому: "Дзвонив Щербицький. Мусиш їхати до Києва".
Довго освоювалися в столиці?
— Перші місяці щоранку йшов на вокзал зустрічати львівський потяг. Так радів, коли бачив когось знайомого. Перші гастролі були у Греції. Артисти напилися і влаштували бійку. По приїзді викликали мене в ЦК. Кажу: "Все минуло нормально". А вони: "Не приховуйте, ми вже все знаємо".
Кадебісти пильно стежили на гастролях?
— На сто людей приставляли двох кадебістів. Із нами їздив полковник у відставці — приємний чоловік, я з ним негараздів не мав. А з Вірським був інцидент. Він в Іспанії сфотографувався з фашистським розвідником Отто Скорцені, який викрав Беніто Муссоліні. Те фото обійшло всі європейські газети. Після цього ансамбль п"ять років за кордон не випускали. А коли поїхали до Канади, хтось зумисно спалив костюми в рефрижераторі. Артистам довелося виступати у формі для репетицій. Ми в Україні з усіх міст звозили старі та шили нові костюми й пересилали їм.
На лівій руці Вантуха — золотий годинник. На грудях — зірка Героя України. Нагороду балетмейстерові вручав Леонід Кучма за два місяці до помаранчевої революції.
— На десятиріччі фестивалю "Слов"янський базар" у Вітебську ми виступали після Філіпа Кіркорова. У нього посеред виступу зникла фонограма. Артист розвів руками, сказав у бік віп-ложі: "И такое бывает", — і пішов геть. Після нього танцювали ми. Кучма аж плакав, а Путін підійшов обніматися: "Как я завидую Леониду Данилычу, что у него есть такой ансамбль". Кучма запропонував: "Чого будеш їхати машиною? Давай зі мною літаком". На вечерю ми відкрили пляшку горілки "Держава". Я Кучмі дорікнув: "Чому ходите на російську естраду, а з українців прийняли тільки Женю Мірошниченко, Мішу Резніковича, Пісарєва з Донецька?". Через якийсь час Кучма прийшов з усією свитою. А тоді покійний міністр транспорту Кірпа зробив у нас ремонт за 66 мільйонів гривень.
1939, 18 січня — Мирослав Вантух народився в с. Великосілки Кам"янка-Бузького району на Львівщині
1958 — закінчив Львівське культосвітнє училище
1958–1961 — служба в музичній роті в м. Рава-Руська Львівської області
1962 — створив при Львівському палаці культури ім. Юрія Гагаріна ансамбль танцю "Юність"
1971 — одружився з Валентиною
1974 — народилася донька Галина
1979 — з"явився на світ син Мирослав
1980 — переїхав до Києва, очолив ансамбль танцю ім. П. Вірського
1993 — лауреат Державної премії ім. Шевченка
2002 — піврічні гастролі з ансамблем ім. П. Вірського Латинською Америкою
Народний артист, Герой України
2 
35413
Коментарі