Єдина в Україні галерея флорентійської мозаїки розташована в підвалі на столичній вулиці Ярославів Вал. Її власники — подружжя Тетяна Кошіль, 40 років, та Віталій Малюк, 59 років. Вони будують у Карпатах готелі. А галерею відкрили для душі. Там дві невеликі зали з двома десятками картин без назв.
Тетяна вмикає спокійну музику.
— Кожен із нас мав свій бізнес, — згадує вона. — 1997 року в черзі до кабінету одного чиновника ми познайомилися. Через два роки одружилися. А потім моя мама захворіла на рак. Віталій десь чув, що навіть смертельні хвороби лікуються камінням. Почав читати багато книг про мінерали, приносив камінці додому. Мама померла. Але збирати каміння ми не перестали.
Тетяна — біолог. Серед знайомих мала спеціалістів із мінералогії. Від них дізналася, як робити флорентійську мозаїку. Спробувала зробити сама.
— Камінь розрізається, як ковбаса, на тонкі пластини, — розказує жінка. — Із кожної пластини вирізаю фігурки різної форми та розмірів. І, наче пазл, клею на мармурову плиту. Граніт та мармур ріжуться, як масло. А кварц — важче.
Каже, перші картини робила за мотивами полотен Миколи Реріха.
— Ними захоплююся з юності. Потім вигадувала власні натюрморти і пейзажі, брала сюжети з Біблії.
— Скільки коштує одне полотно?
— Як дороге авто. На каміння ціни високі. Наприклад, кілограм лазуриту коштує майже 800 доларів.
Зізнається, що більшість каменів можна дістати через "чорних" геологів.
Створив Академію безпечного розвитку людства
Виставка в галереї поновлюється раз на півроку. Стільки часу йде на виготовлення однієї картини.
— Мене запрошували виставлятися за кордоном, — каже Тетяна. — Але картини важать десятки, а то й сотні кілограмів. Перевозити їх складно й дуже дорого.
До галереї заходить чоловік Тетяни Віталій. Запізнився, бо паркував авто. Розказує, що кілька років тому створив громадську організацію "Академія безпечного розвитку людства". Там читає лекції про цілющі властивості каміння та правильне використання енергії Всесвіту.
— Усе каміння має енергію, — зазначає чоловік. — Жінки люблять діаманти. Однак вони бувать енергетично сильнішими за власницю, тому шкодять їй.
Показує полотно в стилі авангард:
— Знайомі бізнесмени вісім місяців не могли укласти договір на 18 мільйонів доларів. Я їх запросив до галереї. І тільки біля цієї картини все вийшло. Потім за це полотно один бізнесмен пропонував великі гроші. Та ми не продали.
Камінці Віталій збирає з 2000-го.
— Ними заставлені мої домашній та робочий кабінети. Із гірського кришталю роблю невеличкі піраміди. Якщо на них довго дивитися, трохи покращується зір. Вони пройшли експертизу в Міністерстві охорони здоров"я.
Запитую у Віталія про камінь у його золотій каблучці.
— Смарагд. У середу від хвороб серця треба одягати на мізинець лівої руки перстень із зеленим мінералом. Краще зі смарагдом. Але підійдуть нефрит або малахіт.
Розстібає комір сорочки й показує на ланцюжках рубін, аквамарин та золотий хрестик з алмазом усередині:
— Змінюю камені залежно від настрою. Часто мені дружина якісь прикраси дарує.
Тетяна згадує, що на день народження подарувала Віталієві яшмовий столик із тигровим оком, який зробила сама.
Чоловік у руках тримає білий кристал.
— Цей камінь привезли з Тибету, — каже захоплено. — Усі камені ростуть угору. А в цього дві вершини — вгорі та знизу. Такі зустрічаються нечасто. Про них кажуть, що вони увібрали енергію Землі та космосу. Колись атланти притуляли до тіла цей кристал, розчинялися в ньому і переміщувалися в просторі.
17 серпня 1966 — у Києві народилася Тетяна Кошіль
27 листопада 1948 — у Києві народився Віталій Малюк
1997 — одружилися
1997 — народився син Максим
2000 — з"явився на світ син Сашко
2006 — відкрили галерею
Віталій і Тетяна мають доньок від попередніх шлюбів
7 
35413
Коментарі