Російський актор Ігор Петренко знявся у 8-серійному фільмі української режисерки Тетяни Магар "Когда ее совсем не ждешь".

— Це стрічка про любов, — пояснює Петренко в перерві між зйомками на студії "Київнаучпоп". — У Києві знімаємо останні сцени. Більшість подій відбувається в Карпатах. Там зі знімальною групою ходили на рибу, збирали гриби.

Після "Водія для Віри" ви працюєте в кіно, а не в театрі. Чому?

— Коли після інституту я прийшов у московський Малий театр, зрозумів, що молодий артист там не має права слова й вибору. І через два роки пішов у кіно. Але там свої закони. Ти береш подих, і, як тільки розігнався, режисер каже: "Стоп! Знімаємо з іншого ракурсу!". Треба весь час однаково добре і швидко збиратися.

Ігоря кличуть на знімальний майданчик. Актор обіцяє, що після зйомок поспілкуємося. Чекаю три години. Зрештою, режисер каже: "Усім дякую! Знято!". І, за традицією, останній день зйомок відзначають банкетом. Розливають спиртне, Ігор п"є трішки. У нього виразка. Після третього тосту актор іде з кімнати на сходи. Дістає цигарки. Повертаємося до розмови.

Ваш батько військовий. Він мріяв, щоб ви продовжили справу?

— Дуже хотів. У мене батько, дід, прадід — військові. Але я навіть в армію не пішов. Виразка в мене ще з інституту. Кава, цигарки, погане харчування. Тому замість армії, відразу після навчання, потрапив у Малий театр. Це й був мій борг вітчизні, як я вважав, — служити в театрі.

Батько суворо вас виховував?

— За брехню бив. І не раз. Я завжди щось вигадував, аби не піти до школи. За холодної погоди визирав мокрий у вікно. Або надягав на ноги пакети з гірчицею, щоб піднялася температура. Якось намагався зламати собі руку, — сміється. — Та й просто прогулював уроки. А батькам вигадував неймовірні історії, чому мене не було в школі.

Про що думаєте під час зйомок?

— Чи добре зіграв. Решту часу мучить питання про гроші. Нас троє: я, Катя та син, що народився у листопаді минулого року. Мені надсилають сценарій серіалу. Розумію, що він дуже поганий. Погоджуся в ньому грати — буду халтурити і врешті зіпсую репутацію. Але треба виплачувати кредит за квартиру, утримувати родину. І в такі моменти хочеться на все плюнути й заробляти гроші.Терплю. І тут бах! Начебто мене хтось чує — приходить гарний сценарій.

Який?

— "Печорін", наприклад. Якось мене запитали, яку роль хотів би зіграти. Я відповів, що, напевно, Печоріна. І через три місяці мені це запропонували. Тоді я повірив, що мрії збуваються. Але таке трапляється тільки раз у житті. Тому після Печоріна я перестав мріяти. Зараз уже ні про які ролі не думаю. Мене займає тільки маля на ім"я Матвій.

Коли Ігор повертається на фуршет, група дарує йому український сувенір на пам"ять про зйомки — статуетку з козаком і козачкою.

1977, 23 серпня — Ігор Петренко народився в німецькому місті Потсдам у сім"ї військового

2000 — одружився з Іриною Леоновою, однокурсницею з московського театрального училища ім. Щепкіна

2001 — грає у серіалі "Московські вікна" з акторкою Катериною Климовою. Їхніх героїв пов"язують романтичні відносини. Через рік після зйомок Ігор і Катя стали жити разом. Катя пішла від чоловіка, від якого має дочку, а Ігор покинув Ірину

2004 — знявся у фільмі "Водій для Віри"; премія "Тріумф" у номінації "Найкращий молодий актор"

2006 — знявся у фільмі "Печорін"; народився син Матвій

×