47-річний мистецтвознавець Едуард Димшиць збирає колекції витворів мистецтва для бізнесменів і політиків. Серед його клієнтів були екс-керівник "Градобанку" Віктор Жердицький та російський бізнесмен, уродженець Запоріжжя Костянтин Григоришин.
— В 1991-му я познайомився з керівником столичного "Градобанку" Віктором Жердицьким. П"ять років ми відбирали полотна по майстернях, — розповідає Едуард Олександрович. — Переважно вночі. Бо вдень Жердицький був на роботі. Купили полотно Василя Полєнова за дві тисячі доларів. Нині воно коштує близько мільйона доларів. Графіку Сальвадора Далі й Пабло Пікассо придбали в київських колекціонерів. Жердицький любив картину Миколи Пимоненка "Гуси, додому". Інший варіант цього полотна є ще у співака Дмитра Гнатюка. Коли колекцію Жердицького конфіскували й завезли у Нацбанк, Віктор Ющенко, який тоді очолював його, повісив цю картину біля свого кабінету.
Родичі художників продавали вам картини?
— Родина художника Олександра Богомазова продала кілька робіт за ціною до десяти тисяч доларів. У 90-х це було дуже дорого. А рік тому на "Сотбісі" за півтора мільйона доларів невідомі придбали полотно Богомазова "Кавказький пейзаж".
Із Жердицьким бачитеся?
— Не часто, але товаришуємо.
До Диченка двічі приходили додому, зв"язували й били
А з Григоришиним?
— Частіше. Картину Фернана Леже "Композиція з чорним павуком" Костянтин купив у Алена Делона, — згадує Димшиць. — Спочатку він приніс полотно на лондонський аукціон "Крістіс". Там була наша людина, вона нас звела. Француз довго не торгувався, в Європі цього не люблять. Алену Делону потрібні були гроші.
Які картини у зібраних вами колекціях найдорожчі?
— "Спокусу святого Антонія" Пітера Брейгеля 2001-го лондонська галерея нідерландського мистецтва продала Григоришину приблизно за шість мільйонів доларів. Стільки ж коштує сьогодні "Супрематична композиція" Казимира Малевича. Колись вона була у москвича грецького походження Георгія Костакі. Колекціонер переїхав до Греції. Кілька творів продав московським чиновникам. У одного з них ми й купили цей шедевр.
Часто пропонують підробки?
— Із трьох робіт — дві, — каже Едуард Олександрович. — Позавчора привозили начебто картину Миколи Глущенка. Та я одразу зрозумів, що це підробка. Бо вивчаю Глущенка 25 років, диплом по ньому писав.
Кого найбільше підробляють?
— Художників другої половини ХХ століття: Шишка, Глущенка, Ерделі, Захарова. Оригінали коштують до ста тисяч доларів. Гарні підробники картин — в Україні та Росії. У Франції теж непогані.
А вам колись пропонували зробити підробку? Адже ви теж художник.
— Ні. Підробка — це завжди приниження. Я не художник, а мистецтвознавець. Хоча під час навчання в Київському художньому інституті я займався живописом у приватній студії Михаїла Вайнштейна. Він жартівливо називав нас із художником Дмитром Якутовичем двома геніями. Помер у 41 рік від хронічного нефриту. Живописом треба було займатися щодня. Зараз майже не пишу картин.
Власну колекцію збираєте?
— Ні, не маю грошей. Купив лише кілька робіт Глущенка, Романа Сельського та Марії Примаченко.
Хто в Україні має найбільші колекції?
— Найкраща колекція — у Григоришина. У "Градобанку" також було цінне зібрання. Непогані роботи має бізнесмен Віктор Пінчук. У киян Бориса Свєшнікова та Олександри Ступіної цікава колекція української класики ХІХ–ХХ століття. Решта власників не хочуть говорити, що в них є картини. Он Ігор Диченко розказував у пресі про свою збірню українського авангарду ХХ століття. До нього двічі приходили додому, зв"язували й били. Злодії не знали, що Диченко зберігає картини в фондах одного з київських музеїв.
1960, 4 травня — Едуард Димшиць народився в місті Ромни на Сумщині у родині будівельника та вчительки іноземних мов
1990 — зібрав першу колекцію на замовлення для фірми "Омета-інстер"
1991 — збирає колекцію для фінансиста Віктора Жердицького
1997— збирає колекцію для бізнесмена Костянтина Григоришина
Одружений, має 20-річного сина Юрія
2 
35413
Коментарі