Англійська письменниця 88-річна Доріс Лессінґ шкодує, що торік отримала Нобелівську премію в галузі літератури.

— Ця премія зруйнувала моє життя, — каже письменниця. — Нині я займаюся лише тим, що роздаю безкінечні інтерв"ю та позую перед фотокамерами. Я навіть думала, що не встигну закінчити останній роман через брак часу. Хотіла вже відмовлятися від кар"єри письменниці.

Проте нова її книжка невдовзі таки вийде. Вона називається "Альфред і Емілі" — саме так звати батьків письменниці.

— Частина з написаного в книзі правда, — говорить Доріс. — Там ідеться про мої складні стосунки з матір"ю. Я не любила її, а вона мене. Мати вважала, що все, що я роблю — неправильно. Наші стосунки ми так і не змогли владнати. Для матері це була трагедія, для мене — ні.

За Нобелівську премію Лессінґ отримала $1,5 млн грошової нагороди.

— На дітей, внуків та інших родичів витратила більшу частину грошей, — зізнається. — Проте того, що лишилося, вистачить ще десь на два роки безтурботного життя.

Доріс народилася в сім"ї британського військового та медсестри, що жили в Іраку. Потім її сім"я переїхала в Зімбабве, а після Другої світової до Лондона. Письменниця, що формально не має вищої освіти, написала роман "Трава співає" (1950), дилогію "Марта Квест" (1952), романи "Пристойний шлюб" (1954) і "Золотий щоденник" (1962). А також африканський щоденник "Повернення додому" (1957) та збірку оповідань "Чоловік і дві жінки" (1963).

×