Італійська поліція допомогла повернути в Україну три бронзові прикраси, датовані II–IV cт. Із ними привезли фотокартки, листи, особисті речі Тараса Шевченка та Лесі Українки. Цінності передали родичі письменників, які емігрували за кордон.
— Бронзові дзвоник, амулет і перстень італійські карабінери знайшли під час рейду антикварними крамницями, — розповідає заступник голови Служби зовнішньої розвідки 56-річний Василь Вакарюк. — А ми повернули їх до України.
Як потрапили речі до Італії, невідомо. Вакарюк припускає, що це справа чорних археологів. Прикраси оброблять розчинами й виставлять у Музеї історії.
88-річна родичка Шевченка Оксана Міяковська-Радиш та нині покійна племінниця Лесі Українки Ольга Сергіїв передали до України раритети із власних колекцій. До музею Шевченка потрапили листи Кобзаря. До музею Лесі Українки — чорна краватка письменниці та два вишиті рушники. Один із них вона купила на Подільському ринку в Києві.
Родичі Лесі Українки вивезли ці речі за кордон 1943-го, під час німецької окупації.
Повертає їх мистецтвознавець 53-річна Тамара Скрипка з міста Нью-Йорк.
Голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей 43-річний Юрій Савчук зачитує указ президента про присвоєння Тамарі Скрипці ордена княгині Ольги ІІІ ступеня. Жінці дарують червону коробку з орденом.
— 1989-го за посилом пані Тамари я зустрічався в Нью-Йорку з Ольгою Сергіїв і вперше привіз багато цінних рукописів, пов"язаних із Лесею Українкою, — каже академік Микола Жулинський, 68 років. — Тамара склала детальний опис речей, що опинилися за кордоном.
Частину привезеного виклали на столі в холі Музею історії.
— А де зошит Красицького? Може, у коробці? — звертається до колеги директор музею Лесі Українки Наталія Терехова, 57 років. Жінки підходять до пакунка, який лежить на підлозі. Дістають затертий зошит. На кожній його сторінці олівцем намальовані портрети.
— Добре, що олівцем, бо чорнило гірше зберігається, — зауважує Терехова. — А де Лисенко? — знаходить сторінку з нотами. — Ось де, а я була злякалася. Сядемо сьогодні ввечері й спокійно роздивимося. Не часто нам роблять такі подарунки.
Коментарі