"Років сім тому було більше соціально-патріотичних пісень. Тепер співають про кохання", — каже директор фестивалю авторської пісні "Срібна підкова" Андрій Кирчів, 44 роки.
28 жовтня у Львові, в Палаці культури імені Гната Хоткевича, відбувся заключний концерт фестивалю. Вхід за запрошеннями, але пускають усіх. Зала напівпорожня.
Із палацу з ціпком виходить 50-річний композитор Сергій Шишкін із міста Володимир-Волинський.
— Учора в мене було тридцять років творчої діяльності, — іде до кіоску по цигарки. — Виступав у Палаці культури Володимира-Волинського. Заробив за вечір майже тисячу доларів: запросив шістдесятьох колег і попросив скинутися по 50 гривень.
Бард купує три пачки надлегких цигарок.
— 1977-го я написав "Осінню пісню". Її виконував ансамбль "Світязь", розкрутив на цілий Союз, — прикурює. — Кабацькі лабухи співали її — не тому, що це шансон якийсь, а задля власного задоволення. Але я не заробив на цій пісні жодної копійки.
Каже, що чимало бардів виступає за кордоном.
У Швеції є вегетаріанське кафе Володимира Висоцького
— Львівський джазмен Олег Баковський тиждень тому повернувся з Англії. Записувався там із нідерландським піаністом Джуліаном Томасом. А дехто закинув музику. Мій товариш Валерій Ленартович нині займається гончарством у селі Гаразджа під Луцьком. Раніше він грав на бас-гітарі у групі "Рандеву", вони навіть на "Утренней почте" виступали. Після розпаду Союзу авторська музика нікому не була потрібна. Валера почав ліпити глечики і продавати їх. І так уже 15 років. Я написав йому таку пісню про глину! — закочує очі співак.
Концерт починається з півгодинним запізненням. Відкриває програму київський лірник Сашко Власюк, 41 рік.
— Колись на "Срібній підкові" я познайомився з майбутньою дружиною, — розповідає Сашко зі сцени. — Тоді я написав свою першу казку. Зараз я її вам переповім.
Роль козака в казці Сашка дістається львівському барду Андрієві Євтушенку, 31 рік.
— Учора подивився на конкурсантів, — каже Євтушенко "ГПУ". — Вони копіювали гурти "Кренберіз" і "Таліта Кум". Це не авторська пісня.
Каже, що часом виступає на вечірках, у школах. Але гонорари малі — до 50 гривень. Або пригощають кавою.
Бард із Тернополя Олександр Смик сидить у журі. Після виступу він сходить зі сцени з іграшковим ведмедиком у руках. Його подарували музикантові на 50-річчя, яке він відзначив минулої п"ятниці.
— Молоді виконавці думають, що хтось поставить їх на ноги. Я хотів записати в себе на студії одного хлопця з Тернополя, але він навіть не прийшов у призначений час. Авторська музика популярна у Франції, Польщі. У Швеції навіть кафе Володимира Висоцького є, вегетаріанське. Там співають пісні Володимира, перекладені шведською. А в нас її мало слухають.
На "Срібній підкові" визначили десятьох найкращих виконавців. Їхні пісні цього року випустять на дисках.
4 
35413
Коментарі