11 українських міст відвідає письменник Юрій Андрухович, 51 рік, із новою книжкою "Лексикон інтимних міст". Турне розпочне 5 квітня з рідного Івано-Франківська, завершить — 19 квітня в Одесі. У збірці есеї про 111 міст.

— У Кіровограді буду вперше. Там на одній сцені виступатиму разом зі своїм героєм.  Це художник, якого 30 років тому ми називали Смичком. Не бачилися з ним зі студентських років. На очах у публіки поділимося спогадами, — каже Юрій Андрухович. — Найяскравіший із них — зустріч Нового 1979 року у Львові, в гуртязі на Майорівці. Її вже описав у вірші "Елегія післяноворічного ранку". Смичка ми вважали генієм. Він читав уголос речення з першої-ліпшої книжки — і мені хотілося прочитати її всю. Я досі завжди і всюди намагаюся співати позичені в нього пісні — чи то лемківські, чи якісь козацькі.

Письменник розповідає, що давно товаришує також із цьогорічним лауреатом Шевченківської премії, закарпатським поетом Петром Мідянкою.

— Хочу побажати Петрові, щоб Віктор Янукович не прийшов на вручення премії, як і торік. Це дасть можливість колегам не потискати президентові руки. Премія допоможе Мідянці в особистому. Він усе життя викладає українську мову й літературу в рідному селі. Здивувала звістка про висунення Бориса Олійника на Нобелівську премію. Олійник показав свій здоровий глузд, коли заявив, що це дуже смішна пропозиція.

В лютому сайт "ЛітАкцент" нагородив "Лексикон інтимних міст" антипремією "Золота булька". Книжку Андруховича назвали розчаруванням минулого року.

— Чомусь усіх роздратувала рекламна кампанія книжки. Доброї волі прочитати її вже не вистачило, — говорить письменник. — Я більше чекаю, коли з'явиться її якісний аналіз. Сподіваюся, після смерті професора Шевельова в Україні є здатні на це критики. В "Лексиконі" багато пластів із культури, філософії, історії. Є пригоди, подорожі, фантастика. Навіть в автобіографії тут переважають елементи фантазії, вигадки. Інколи питають, як ставиться моя дружина до численних відвертих сцен в книжці. Кажу, жодна з них однозначно не показує моєї участі. Опису, наче з відеокартинки, немає. Будь-який літературний текст пасує перед відео. Ми, письменники, не маємо шансів створити конкуренцію справжній порнографії.

×